Відповідальність за мобінг: чи є вирішення сучасної проблеми?

Напевно, кожен погодиться, що останнього року питання турботи про здоров’я вийшло на перший план. Варто зазначити, що Covid завдає шкоди не лише фізичному здоров’ю людини. Не менш небезпечним є вплив на психологічний стан людей. Оскільки не так давно ми «відсвяткували» річницю даної напасті, даного періоду часу достатньо для проведення певного аналізу та досліджень.

Бабійчук Анастасія Валеріївна

керівник відділу легалізації, реєстрації бізнесу і майнових прав

Як зазначають спеціалісти, глобальна пандемія викликала в населення підвищення рівня тривожності, стресу. Період «жорсткого» карантину та ізоляції взагалі був свого роду лакмусом для раніше ігнорованих проблем. Усі соціальні норми та устої піддалися жорсткій перевірці, а деякі з них взагалі кардинально змінилися.

Тривога за близьких, нетерпимість до невизначеності, депресія, апатія, невпевненість у стабільності доходів – це все ті фактори, які впливають на більшість людей, і, на превеликий жаль, мало хто знає як боротися із подібним тиском. Окрім того, вагому частину часу люди проводять на робочому місці, у постійному спілкуванні з колективом, саме тому надзвичайно важливо, щоб атмосфера в ньому була «здоровою». І якщо про булінг знають вже майже всі, із ним активно намагаються боротися, то поняття мобінгу (від англ. to mob – нападати юрбою) для України є досить новим.

У літературі мобінг визначається як психологічний терор, переважно груповий, цькування щодо будь-кого з працівників із боку його колег, підлеглих або керівництва, що включають у себе постійні негативні висловлювання на адресу працівника, його соціальну ізоляцію всередині організації, поширення про працівника завідомо неправдивої інформації.

Дане поняття знайшло своє закріплення в трудовому законодавстві деяких європейських держав (Польща, Франція, Швеція та ін.), та розглядається як прояв дискримінації або як прояв психологічного насилля.

Оскільки в Україні поняття мобінг з’явилося порівняно нещодавно, на законодавчому рівні дане питання залишається не врегульованим.

Саме тому на початку листопада до ВРУ був поданий проект закону «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо протидії мобінгу». Варто зазначити, що це вже друга спроба врегулювати дану сферу правовідносин. Перший проект був поданий у 2019 році. Викликає надію той факт, що законодавці все ж розуміють важливість даного питання, особливо враховуючи світову пандемію та невідомість щодо її фіналу, та із 2 спробою сильно не затягували.

Законопроектом пропонується ввести до Кодексу України про адміністративні правопорушення, ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та ЗУ «Про колективні договори і угоди», визначивши поняття мобінг, передбачити адміністративну відповідальність за систематичне застосування різних форм мобінгу до працівника (штраф від 1700 до 5100 грн або громадські роботи від 20 до 60 годин).

Щодо сутності поняття, то мобінг може проявлятися в:

  • економічному тиску (нерівна оплата за працю рівної цінності, нерівномірний розподіл навантаження і задач між працівниками, що виконують однакову роботу, позбавлення працівника роботи без його звільнення, нерівність можливостей для кар’єрного росту, безпідставний недопуск працівника на робоче місце, безпідставне позбавлення частини виплат (премій, бонусів тощо);
  • психологічному тиску (створення ворожої, образливої атмосфери, погрози, висміювання, наклепи і т. д.);
  • створенні нестерпного робочого середовища (ізоляція працівника від трудового колективу, включно зі зміною місцезнаходження робочого місця, не запрошення на зустрічі й наради, у яких працівник зазвичай має брати участь, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця, застосування інших формально нейтральних процедур для виведення працівника з психологічної рівноваги).

Звичайно, дана категорія адміністративних справ буде спірною, оскільки майже всі вищеописані ознаки мобінгу є достатньо суб’єктивним та можуть оцінюватися неоднозначно. Крім того, запропонована диспозиція статті КпАПу у якості кваліфікуючої ознаки містить вказівку на «заподіяння шкоди психічному здоров’ю» особи. Особисто в мене, дане формулювання викликає багато запитань. Для констатації зміни стану особи необхідно його моніторити. Наразі, на превеликий жаль, психологічній підтримці працівників українськими роботодавцями приділяється недостатньо уваги. Профільні спеціалісти в штаті працівників присутні в дуже малій кількості компаній. Хоча даний факт викликає здивування, адже роботодавці повинні розуміти, що результат фірми — це сукупність результату роботи кожного окремого працівника (незалежно від його посади). Психологічно подавлена, тривожна людина не може зосередитися на робочому процесі на максимум.

Також, необхідно підкреслити, що самі працівники мають бути готовими відстоювати свої права та звертатися за допомогою. Адже психічні проблеми – це такі ж хвороби. Під час гострого болю в серці ми не вагаємося, звертатись до спеціаліста чи ні.

Отже, як висновок, враховуючи всю спірність питання, хотілося б зазначити, що, намагаючись встановити відповідальність за мобінг, держава повинна сприяти профілактичній та роз’яснювальній роботі. Для прикладу, у великих колективах працівники, які першими перехворіли на Covid, відмічали відсторонене ставлення до себе, колеги уникали спілкування з ними, тощо. Однак, таке ставлення було обумовлено радше необізнаністю інших осіб про захворювання та переймання їхнім власним здоров’ям, ніж намагання спричинити шкоду колегам. Саме тому найважливішим є правильне інформування про ризики та механізми їхнього уникнення. Знаючи ворога в обличчя, набагато легше боротися та перемагати.

Контакти

Оберіть місто