Санкції з вами прощаються ... але не йдуть

Отже, статтею 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» було скасовано статтю 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», яка передбачала спеціальні санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування та тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Дані санкції до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності застосовувалися досить непрозоро, слугуючи при цьому джерелом заробітку для чиновників, часто були непропорційними в порівнянні з допущеними порушеннями й багато років були важкими гирями на ногах в українських та іноземних учасників зовнішньоекономічних операцій. Їхнє скасування однозначно має поліпшити діловий клімат в Україні та зміцнити торговельні зв'язки українських підприємств та їхніх зарубіжних партнерів.

Здавалося б, на цьому можна поставити крапку як в самому питанні, так і в цій статті, але є одне «але». У Законі України «Про валюту і валютні операції» нічого не говориться, що робити з тими санкціями, які були вже застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності до набрання цим Законом чинності. Керуючись здоровим глуздом, логічно припустити, що оскільки відповідна норма, яка встановлювала санкції, втратила силу, а Україна декларує лібералізацію ведення підприємницької діяльності, то всі ці санкції повинні бути зняті, у зв'язку з тим, що зникли правові підстави їхнього застосування й законодавець прямо не передбачив їхнього подальшого збереження.

Однак, Міністерство економічного розвитку й торгівлі України дотримується протилежної думки. У своєму листі №4102-17 / 4808-05 від 04.02.2019 р. воно роз'яснило, що раніше застосовані санкції залишаються. Залишаються, незважаючи на статтю 58 Конституції України, яка передбачає зворотну дію нормативно-правових актів, що пом'якшують або скасовують відповідальність особи, і яка є нормою прямої дії, на думку міністерства, для того щоб закон мав зворотну дію, необхідна пряма вказівка про це в самому законі. Що, ясна річ, нівелює дію норм Конституції України.

В обґрунтування своєї позиції Міністерство посилається на рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р.у справі №1-7/99. У даному рішенні зазначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, потрібно розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). А відповідно до юридичних осіб дана норма не застосовується.

Таким чином, щодо безлічі суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності продовжують застосовуватися спеціальні санкції, які часто тривають роки, а то й десятиліття. І самостійно переглядати їх Міністерство економічного розвитку і торгівлі України не збирається. Це при тому, що, наприклад, тимчасове призупинення зовнішньоекономічної діяльності раніше допускалося на термін не більше трьох місяців і продовжувалося тільки за рішенням суду, або в подальшому міг застосовуватися індивідуальний режим ліцензування. Як у такому разі діятиме Міністерство не зовсім ясно, оскільки попередній вид санкцій замінюється на новий вид санкцій, які мають бути застосовані на підставі норм, що втратили чинність.

У зв'язку з цим варто використовувати індивідуальний підхід у кожному випадку застосування таких санкцій. Можливо, є й інші підстави для їхнього скасування. Але, навіть якщо додаткових підстав немає, все одно рекомендуємо тим суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, яким вони перешкоджають працювати, звертатися до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з клопотаннями про їхнє скасування, а при відмові рекомендуємо ретельно опрацювати правову позицію щодо виниклого спору і звертатися з позовом до суду.