Адміністративний договір: договір, заснований на владних повноваженнях

У законодавстві України вже досить давно існує інститут адміністративного договору, який регулюється розрізненими нормами адміністративного права і визначає взаємні права та обов'язки його сторін у публічно-правовій сфері. Правову природу адміністративного договору важливо розуміти для правильного вибору суду, уповноваженого вирішувати спори про укладення, виконання та розірвання такого договору.

Сітніков Микита Романович

помічник адвоката

Як випливає з визначення адміністративного договору, наведеного в ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний договір – це спільний правовий акт суб’єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб’єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов’язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону. Відповідно до ст. 19 Кодексу, спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів, прямо віднесені до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно, до адміністративного договору не застосовуються норми цивільного законодавства, крім випадків, прямо передбачених законом. Це випливає зі ст.1 Цивільного кодексу України, згідно з якою до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, законодавство розрізняє правову природу цивільних і адміністративних договорів. Перші засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їхніх учасників. Другі ж регулюють правовідносини сторін у публічно-правовій сфері й засновані на волевиявленні сторін, а не на їхньому вільному волевиявленні. Однією зі сторін правовідносин, а то і всіма сторонами при цьому в обов'язковому порядку є суб'єкти владних повноважень. Також відмінною рисою адміністративних договорів є їхнє укладення на підставі закону, що означає, що адміністративні договори можуть укладатися тільки у випадках, прямо передбачених законом, а не на розсуд сторін.

У ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України якраз і визначені такі випадки. Так, адміністративні договори укладаються:

  • для розмежування компетенції або визначення порядку взаємодії між суб'єктами владних повноважень;
  • для делегування публічно-владних управлінських функцій;
  • для перерозподілу або об'єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом;
  • замість видання індивідуального акту;
  • для врегулювання питань надання адміністративних послуг.

Зміст цих норм конкретизовано в інших законах, а також у підзаконних актах.

Наприклад, згідно ст. 31 Закону України «Про автомобільний транспорт», відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування. При цьому, якщо такі маршрути виходять за межі області, то необхідно вже не укладати договір, а отримувати дозвіл на обслуговування автобусних маршрутів.

Договір укладається з переможцем конкурсу, який проводиться відповідно до Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 р. № 1081.

У даному випадку договір про організацію перевезень пасажирів за своєю природою є адміністративним, хоча в законі і підзаконному акті він так прямо не названий. Такий договір замінює собою індивідуальний акт, який повинен бути виданий суб'єктом владних повноважень за результатами конкурсу.

Даний договір розглядається в якості адміністративного й судовою практикою, хоча в судових рішеннях прямо він так теж не названий. Це випливає, наприклад, з постанов Верховного Суду, винесених при розгляді спорів про визнання недійсними договорів про організацію перевезень пасажирів у справах:

№ 807/718/15 http://reyestr.court.gov.ua/Review/75253778,

№296/10628/15-а http://reyestr.court.gov.ua/Review/77086887.

На даний момент відсутній спеціальний нормативно-правовий акт, такий як Адміністративний кодекс, який би детально врегулював сферу й порядок застосування адміністративних договорів. Матеріальна норма права, що містить визначення поняття адміністративного договору, включена в процесуальний нормативно-правовий акт (КАСУ), що може вводити в оману в правозастосовчій діяльності.

Незважаючи на назву «договір» і висловлювані в теорії права думки про можливість регулювати адміністративний договір нормами цивільного права, на мою думку, у даному випадку аналогія права не застосовна, оскільки це буде порушенням імперативних норм Цивільного кодексу України, що визначають саму правову природу цивільно-правових відносин. У будь-якому випадку, щоб у кожному конкретному випадку визначити, чи маєте Ви справу з адміністративним договором чи ні, рекомендується ретельно вивчити весь масив законодавства, що регулює відповідні правовідносини.

Залишити коментар:

Контакти

Оберіть місто