Допит у якості свідка: без паніки! Що потрібно знати?
Допит свідка у кримінальному провадженні — це не просто формальність, а процес, у якому кожне слово може мати вагу доказу. Для слідчого це звична процедура, але для людини, яка вперше отримує повістку, — справжній виклик, що нерідко супроводжується хвилюванням, домислами й страхом помилитися. У цій статті розглянемо, з якими психологічними та процесуальними прийомами може зіткнутися свідок, які ризики вони несуть і як знання власних прав допомагає зберегти спокій та контролювати ситуацію під час допиту.
Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.
Допит свідка — одна з основних видів слідчих (розшукових) дій, які використовує слідство для отримання доказів у кримінальному провадженні.
Для слідчого це звичайна слідча дія, яку він проводить майже щодня, а от для особи, яка викликається на допит в якості свідка (особливо, якщо це вперше) - це цілий мозковий штурм, нерви, консультації з «усіма» в очікуванні невідомого. Викликаному на допит свідку здається, що все проходить як у найкращих традиціях Голівуду – його справу розслідує увесь райвідділ, слідчий все знає, за свідком попередньо слідкували, прослуховували його телефон та тому подібне.
Однак, слід зауважити на тому, що ситуації та кримінальні провадження бувають різними, отже, допиту можуть передувати інші слідчі дії, за алгоритмом яких можна спрогнозувати тематику допиту та питання, які будуть задані слідчим на допиті.
На практиці ж трапляються непоодинокі випадки, коли слідчий використовує не досить правомірні та легальні засоби для отримання необхідних йому свідчень, які фактично загрожують правам свідків й справедливості подальшого судового розгляду.
Давайте розберемо більш детально основні з них:
- нероз’яснення прав свідка перед початком допиту - це випадки, коли слідчий їх зачитує досить тихо, взагалі не акцентує на цьому увагу або стверджує, що особі і так відомі його права;
- «ми все знаємо, тому, якщо не зізнаєшся чи не розкажеш, як було насправді, усе повісять на тебе» - це так званий спосіб непрямого залякування особи, щоб довести її до необхідного психологічного стану, в якому неправомірно можна отримати необхідні свідчення, інколи навіть такі, що не відповідають реальним подіям;
- «підписуй, тут і так все ясно, бо ми все знаємо» - це ситуація, коли самі свідчення вже написані слідчим, а від свідка після їх зачитування вимагають лише підписати. На твердження свідка «Та все ж було зовсім по іншому!», слідчий запевняє, що всі інші свідки нібито надали протилежні показання, і це вже зафіксовано в матеріалах досудового розслідування;
- спотворення слідчим показань свідка шляхом їх власного формулювання «під потрібну версію» – це класичний приклад ситуації із комою у фразі «стратити не можна помилувати» , коли від того, як саме сформульовано текст, повністю залежить його зміст;
- фактичне отримання свідчень під час проведення іншої слідчої дії, наприклад, під час обшуку із застосуванням відеофіксації - є доволі спірним доказом. Водночас такі ситуації часто дають слідчому додаткову інформацію про те, «куди бігти та що шукати» під час подальшого розслідування, оскільки особа перебуває в незвичній для себе обстановці та зазвичай у стані шоку;
- проведення допиту без перерви та виснаження свідка різноманітними запитаннями протягом перших 2–3 годин — у тому числі такими, що не мають прямого стосунку до справи, чи так званими “дружніми бесідами”. Після втрати особою концентрації слідчий переходить до ключових запитань по суті.
Звичайно ж, що це не весь перелік усіх «законних» методів та засобів отриманні від свідка не фактичних та об’єктивних даних, а відомостей, «необхідних» для неупередженого досудового розслідування правоохоронцями.
Але, насправді, якщо знати свої права та обов’язки свідка, а також вдало їх використовувати при проведенні слідчих дій, нічого страшного в допиті свідка немає.
Перш за все, слід звернути увагу на Основний закон у нашій державі – Конституцію України, на основі якого будуються усі інші нормативно-правові акти. Так, ст. 21 Конституції України гарантує, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
У свою чергу, ст. 63 Конституції України, ніби червоною ниткою проходить через увесь Кримінальний процесуальний кодекс України та усі стадії як досудового, так і судового провадження, гарантує, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Права та обов’язки свідка передбачені ст. 66 КПК України. Одними з основних прав свідка, на яких хотілося б акцентувати увагу, є наступні: знати, у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується, право на відмову від надання свідчень стосовно себе та близьких родичів, давати показання рідною мовою та за необхідності використовувати перекладача, а також на відшкодування збитків, пов’язаних з викликом для давання показань (до прикладу, якщо це поїздка до іншого міста).
Стаття 224 КПК України встановлює порядок проведення допиту. Зокрема, виклик на допит здійснюється не пізніше ніж за три дні до призначеної дати; загальна тривалість допиту не може перевищувати 8 годин, при цьому перерви повинні робитися щонайменше кожні 2 години; допит може здійснюватися із застосуванням відеофіксації. Особа також має право не відповідати на запитання щодо обставин, стосовно яких законом установлена пряма заборона на розголошення (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця адвоката, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Водночас одним із ключових прав будь-якої особи, незалежно від її процесуального статусу під час допиту у кримінальному провадженні, є право на правничу допомогу адвоката. Це право гарантоване як статтею 66 КПК України, так і статтею 59 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на професійну правничу допомогу, а у визначених законом випадках така допомога надається безоплатно. Кожна особа є вільною у виборі захисника своїх прав.
Як свідчить практика, реалізація цього права суттєво впливає на сам хід допиту. За наявності адвоката допитувана особа почувається значно впевненіше й спокійніше в незвичній для себе ситуації, а слідчому, відповідно, набагато складніше застосовувати описані вище методи психологічного впливу. Крім того, право на правничу допомогу дає можливість заздалегідь і ретельно підготуватися як до допиту загалом, так і до відповідей на можливі запитання слідчого, завдяки попередній консультації з адвокатом.
Недарма існує прислів’я: переробляти завжди складніше, ніж будувати з нуля. Тож не нехтуйте своїми правами й використовуйте їх так, як це буде максимально зручно та безпечно для вас.
