Межі допустимого ризику в публічних торгах: як захистити свої права

Проведення аукціонів — ефективний механізм розпорядження майном або правами державної чи комунальної власності. Прозорість, відкритість і рівність умов для всіх учасників мають бути основоположними принципами таких торгів. Однак на практиці трапляються випадки, коли переможець аукціону стикається з неможливістю реалізації набутого майнового права через викривлення або неповноту інформації в описі лота. У такій ситуації постає закономірне питання: чи можливо визнати результати аукціону недійсними та повернути сплачений гарантійний внесок, і які для цього існують юридичні підстави?

Правова природа майнового права як предмета аукціону

Відповідно до частини 1 статті 177 ЦК України, об’єктами цивільних прав є речі, гроші, майнові права тощо. Стаття 190 ЦК України прямо відносить майнові права до складу майна, визнаючи їх об’єктом цивільних правовідносин.

Майнове право, як обмежене речове право, передбачає для його носія не повний спектр правоможностей власника, але достатній обсяг для легітимного користування, розпорядження або володіння на визначених умовах. Прикладом може слугувати спеціальний дозвіл на користування надрами, сервітут або право оренди.

Таким чином, особа, яка набуває таке право на підставі аукціону, має бути впевненою, що:

• це право дійсне з юридичної точки зору,
• об’єкт, щодо якого реалізується це право, чітко визначений,
• у подальшому не виникнуть перешкоди для реалізації цього права з огляду на правовий статус об’єкта, законодавчі обмеження, претензії третіх осіб тощо.

Проблематика недостовірної або неповної інформації

Нерідко на практиці опис лота, який надає організатор аукціону, не відповідає фактичному стану речей. До прикладу:

• дозвіл на користування об’єктом видається на територію, що частково перебуває під забороною використання,
• межі ділянки не узгоджені з іншими землекористувачами,
• відсутні погодження органів, без яких реалізація права є неможливою та інше.

Такі обставини часто виявляються лише після завершення аукціону, а саме під час спроб реального користування об’єктом. У подібному випадку переможець стикається з правовою колізією: формально право набуте, однак фактично його реалізація неможлива, що в свою чергу несе збитки для підприємства.

Безумовно, господарська діяльність за своєю природою передбачає певну міру ризику, що випливає з ринкових умов, економічної нестабільності, змін у законодавстві тощо. Проте така допустимість ризику не є абсолютною і не охоплює ситуацій, коли державний орган сам створює передумови для завдання збитків, подаючи недостовірну або неповну інформацію щодо предмета торгів.

Участь у публічному аукціоні, що проводиться під егідою державного органу, передбачає легітимні очікування учасника на відповідність лоту вимогам закону, а інформації - фактичному стану речей. Якщо ж державний орган нехтує своїм обов’язком щодо перевірки об’єкта, подає спотворену інформацію - це не є господарським ризиком учасника, а є наслідком протиправної поведінки організатора торгів.

Юридичні підстави для визнання аукціону недійсним

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою для визнання правочину недійсним є недотримання вимог, передбачених статтею 203 ЦК України, зокрема:

• правочин не повинен суперечити закону чи інтересам держави й суспільства,
• волевиявлення має бути вільним та відповідати внутрішній волі сторін,
• правочин має бути спрямованим на досягнення реальних правових наслідків.

Якщо внаслідок дій чи бездіяльності організатора аукціону переможець не отримав повної, достовірної та належної інформації про об’єкт (включно з істотними правовими або фактичними обмеженнями), це може свідчити про спотворене волевиявлення. У такому випадку договір, укладений за результатами аукціону, можна кваліфікувати як оспорюваний правочин (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Судовий захист прав переможця

У разі порушення принципів добросовісності, повноти інформації та належного інформування, переможець має право:

• звернутися до суду з позовом про визнання результатів аукціону недійсними,
• вимагати повернення сплаченого гарантійного внеску,
• у разі понесення додаткових збитків — ініціювати окремий позов про відшкодування шкоди.

Під час розгляду таких справ суди звертають увагу на те, чи мав позивач об’єктивну можливість оцінити ризики на етапі подання заявки. Тому особливу роль відіграють докази:

• фактичної неможливості реалізації права,
• того, що інформація про ці обмеження не була вказана в описі лота,
• дій позивача щодо перевірки інформації.

Отже, право на чесну конкуренцію, доступ до повної інформації та дотримання законної процедури — основа довіри до публічних торгів. У випадку, якщо ці принципи порушено, учасник має повне право на судовий захист. І судова практика свідчить про те, що при належному обґрунтуванні та доказовій базі така вимога має перспективи на задоволення.