Підстави визначення додаткового строку для прийняття спадщини

Помилковою є думка, що до нотаріуса для подачі заяви про прийняття спадщини необхідно йти після спливу шестимісячного терміну з моменту відкриття спадщини (прим. спадщина відкривається в день смерті особи або в день оголошення її померлою). Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину. Проте з цього правила є виключення. Так, наприклад спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Але в даному випадку слід відрізняти фактичне постійне проживання від реєстрації місця проживання особи без фактичного проживання за місцем реєстрації. Тобто, у разі якщо місце проживання особи було зареєстроване в одному й тому ж місті, що і спадкодавця, проте особа не проживає за місцем реєстрації, то вона не може вважатися такою, що прийняла спадщину. Саме такої позиції притримуються судді.

В своїй постанові від 19 травня 2021 року по справі №937/10434/19 Верховний Суд зробив висновок про те, що державна реєстрація позивача у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті матері за адресою реєстрації. Суд встановив, що позивач у спірній квартирі був зареєстрований, однак не проживав з 1997 року, у тому числі й на час відкриття спадщини після смерті своєї матері, що підтверджено належними доказами. Таким чином, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати заяву про прийняття спадщини, чого позивач не зробив, а тому відповідно не набув права на спадкове майно.

Разом із тим, пропуск строку для прийняття спадщини не є безумовною підставою, що позбавляє спадкоємців права на спадок. Так, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З цього приводу виникає питання які ж саме причини пропуску строку вважаються поважними?

Чинне законодавство України не містить визначення поняття "поважні причини" та не встановлює переліку таких причин. Тобто, саме суд в кожному конкретному випадку встановлює чи є причина пропуску строку для прийняття спадщини поважною чи ні. Слід підкреслити, що поважність причин пропуску строку встановлюється саме в конкретному випадку, а не є загальною. Так, в одному випадку хворобу спадкоємця суд може віднести до поважної причини, а в іншому – ні.

В постанові Верховного Суду від 23 листопада2020 року по справі № 315/714/19 зазначено, що гостре раптове захворювання позивача, яке сталося за декілька днів до спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини, унеможливило його своєчасне звернення до приватного нотаріуса. Фактично спадкоємець звернувся із заявою про прийняття спадщини наступного дня після одужання, пропустивши всього три дні. Вказані обставини суд відніс до поважної причини пропуску строку для прийняття спадщини.

В постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року по справі№ 172/888/18 зазначено, що позивач після відкриття спадщини захворів на тяжку хворобу, яка швидко прогресувала в бік погіршення стану здоров`я, що спричинило втрату зору. Проте, на час звернення до нотаріальної контори стан здоров`я позивача не змінився, на лікуванні він не перебував, а тому відсутні підстави для висновку, що хвороба позивача є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Отже, поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, а не узагальнені для всіх спадкоємців, які пропустили строк на прийняття спадщини.

При цьому необхідно виходити з того, що прийняття спадщини є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Так, вирішуючи спір про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини Верховний Суд в постанові від 17 квітня 2019 року по справі № 161/9998/17 прийшов до висновку, що факт перебування позивача в Республіці Польща сам по собі не свідчить про наявність об'єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини. При цьому суд встановив, що позивачка постійно проживає на території Республіки Польща і з дня відкриття спадщини до закінчення встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини на територію України не в'їжджала. Вперше після відкриття спадщини в'їхала на територію України після закінчення встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Тобто, перебування за кордоном не свідчить про неможливість своєчасного прийняття спадщини.

Дійсно, якщо спадкоємець знаходиться за кордоном і не має можливості приїхати в Україну, то для подання заяви для прийняття спадщини йому потрібно виконати наступні дії:

• звернутися до будь-якого нотаріуса тієї країни, де він знаходиться та оформити заяву про прийняття спадщини;
• надіслати поштою належним чином оформлену заяву про прийняття спадщини до нотаріуса, який знаходиться в Україні.

Також найпростішим та найдешевшим способом є звернення до консула України в країні перебування спадкоємця, який може посвідчити підпис спадкоємця на заяві про прийняття спадщини замість нотаріуса.

Суди притримуються одностайності в тому, що якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Судом також не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, тимчасова непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини (постанова Верховного Суду від 15 червня 2022 року по справі № 638/4895/15-ц).

Слід також звернути увагу, що до поважних причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій суд відносить, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо (постанова Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі № 565/1145/17).

Хоча суди й визначають приблизний перелік причин пропуску строку на прийняття спадщини проте при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати конкретні обставини та докази, які їх підтверджують.