Стягнення багаторічних боргів? Так, буває й таке!

Дуже цікавий прецедент не так давно був закріплений остаточним рішенням Верховного Суду.

Бойко Микола Ігорович

юрист

Отже, фабула справи така. Користувачі послуг із теплопостачання та гарячого водопостачання фактично споживали їхньої без оплати, починаючи ще з 1996 року. У лютому 2013 року постачальник звернувся до суду з відповідним позовом про погашення заборгованості, що накопичилася за всі минулі роки, але перша інстанція відмовила в його задоволенні, обґрунтувавши свою відмову пропуском встановленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності (при цьому, у межах строку позовної давності відповідачі заборгованості перед позивачем не мали, що на той момент підтверджувалося даними оборотної відомості та квитанціями про оплату послуг теплопостачання).

Здавалося б, чого ж більше? Програш надчисту - по самих, що ні на є, залізобетонних підставах. Але позивач не змирився і все-таки знайшов не менш вагомі доводи для оскарження. Як з'ясувалося пізніше – боржники двічі (в лютому 2007 і лютому 2010 років) вносили грошові кошти на рахунок постачальника в якості оплат як за поточний місяць, так і за минулі місяці (в рахунок погашення боргу).

Й ось уже апеляційна інстанція частково задовольняє позов, аргументуючи своє рішення тим, що у зв'язку зі здійсненням відповідачами вищевказаних оплат строки позовної давності в даному випадку вже теж двічі (у 2007-му і 2010-му році) переривалися в силу положень статті 264 ЦК України, згідно з якою перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, яка свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Таким чином, період відрахування позовної давності тут слід було починати вже з лютого 2007, а потім — з лютого 2010 року. Період же стягнення тут (враховуючи дату звернення з позовом у лютому 2013 року) слід було взагалі рахувати з 01.02.2004 по 01.12.2012.

Відповідачі, не погодившись із такими розрахунками, подали касаційну скаргу, стверджуючи при цьому, що, здійснюючи вищезазначені платежі, вони не погашали наявні заборгованості, а оплачували послуги нібито наперед за наступні місяці.

Однак крапку в цьому багаторічному спорі поставив Верховний Суд.

Касаційна інстанція своєю постановою від 22.01.2019 все ж залишила в силі рішення Апеляційного суду, повністю погодившись із висновками останнього. Крім того, вища судова інстанція, крім іншого, зазначила, що ніяких доказів, які б свідчили про неправильні розрахунки позивача, відповідачами надано не було.

Висновків із даної справи (крім аксіоми про те, що накопичення комунальних боргів не може тривати нескінченно) напрошується як мінімум два.

По-перше, ніколи не допускайте таких помилок, як відповідачі в зазначеній справі. Як мінімум – намагайтеся не здійснювати свої платежі, не вказавши попередньо їхній точний напрямок на конкретні цілі. Інакше зіткнетеся з такою ж ситуацією, коли, здавалося б, уже давно списаний вами в силу закінчення строку позовної давності багаторічний борг раптом стане більш, ніж актуальним.

І по-друге – зберігайте квитанції, платіжки та інші розрахунково-касові документи вже точно більше трьох років. Адже вони, як то кажуть – їсти не просять. А ось довести вашу правоту в спорі з потенційним кредитором завжди допоможуть.

Залишити коментар:

Контакти

Оберіть місто