Внесено зміни до законодавства щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли

Так, зокрема, були внесені істотні зміни до ст.1277 ЦК України, якою врегульовано питання відумерлості спадщини у вигляді нерухомого майна:

— на відміну від попередньої редакції статті орган місцевого самоврядування подає до суду заяву про визнання спадщини відумерлою за місцем розташування такого майна, а не за місцем відкриття спадщини;

— передбачено, що у разі якщо на об’єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно;

— введено можливість для звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою для нових суб’єктів: заява може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення — власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

— якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.

З урахуванням наведених новел були також внесені зміни і до Цивільного процесуального кодексу України, що стосуються порядку розгляду заяв про визнання спадщини відумерлою.

Так, згідно нової редакції частини 1 статті 274 ЦПК заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

При цьому, встановлено, що справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов’язковим залученням до участі у справі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Сподіваємось, що вказані удосконалення знайдуть своє відображення у ефективному та раціональному їхньому застосуванні на практиці як суб’єктами, які мають право на звернення із відповідними заявами, так і судовими органами, що їх вирішують.