Які наслідки введення надзвичайного стану для мирного населення?

Відповідно до Конвенції про захист прав та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, здійснення прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, або для захисту прав і свобод інших осіб. Відтак, Конвенція про захист прав та основоположних свобод передбачає можливість обмеження прав людини у разі загрози для життя та здоров’я.

В Україні питання введення надзвичайного стану та обмеження, які його супроводжують, визначені Законом «Про правовий режим надзвичайного стану».

Положення статті 6 цього Закону передбачає, що в Указі Президента про запровадження надзвичайного стану має бути чітко прописано перелік і межі надзвичайних заходів, вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини та громадянина, які тимчасово обмежуються у зв’язку з введенням надзвичайного стану, а також перелік тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Заходи, які можуть застосовуватись під час запровадження надзвичайного стану, та які висвітлені в Указі:

1. встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де вводиться надзвичайний стан(за потреби);
2. обмеження руху транспортних засобів та їх огляд;
3. посилення охорони громадського порядку та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;
4. заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких встановлюється судом;
5. заборона страйків.
6. тимчасова чи безповортна евакуація людей з місць, небезпечних для проживання, з обов’язковим наданням їм стаціонарних або тимчасових жилих приміщень;
7. запровадження комендантської години (заборона перебувати на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи у встановлені години доби);
8. перевірка документів у громадян, а в необхідних випадках – проведення особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень та житла громадян;
9. заборона призовникам, військовозобов’язаним та резервістам змінювати місце проживання без відома відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та/або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України;
10. заборона виготовлення і розповсюдження інформаційних матеріалів, що можуть дестабілізувати обстановку;
11. регулювання роботи цивільних теле- та радіоцентрів, заборона роботи аматорських радіопередавальних засобів та радіовипромінювальних пристроїв особистого чи колективного використання (приватні радіотрансляції);
12. порушення у порядку, передбаченому Конституцією та законами України, питання про заборону діяльності політичних партій, громадських організацій в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Слід зазначити, що Указ Президента є лише передумовою для впровадження заходів з дотримання умов, а обов’язок з визначення комендантських годин та інших процедурних особливостей дії надзвичайного стану – покладається на місцеві державні адміністрації та їхні структурні підрозділи.

Тобто, для прикладу, комендантська година не вводиться автоматично за даним Указом, але може бути застосована відповідною обласною адміністрацією з визначенням необхідних умов її тривалості (з- по) та виключень.

Окрім того, пункт 2 Указу зазначає, що голови обласних державних адміністрацій повинні створити оперативні штаби для координації дій органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій того – з запровадження та здійснення режиму надзвичайного стану.

Отже кожна область може зараз визначити власні обмеження з огляду на ситуацію в їх регіоні.