Допомога по частково безробіттю - квест для роботодавця

Саме це фраза мультфільму радянських часів приходить на думку, коли ознайомлюєшся з нормативними документами з питання надання допомоги по частковому безробіттю. Для чіткості почнемо з початку історії.

Думаю, не варто нагадувати про ті обмеження, що були введені у зв’язку з запровадженням карантину, а тому перед багатьма роботодавцями виникло питання: що робити з працівниками? Звільнити не можна, 2/3 заробітної плати за простій платити немає із чого, а перевести на віддалену роботу можна далеко не всіх. Отже, бізнес знову постав перед вибором як у казці: наліво підеш коня втратиш, а направо — голову.

Виходом для багатьох став дозвіл відправити працівників у тимчасову відпустку без збереження заробітної плати на період карантину.

Звісно, що просидівши майже 2 місяці на карантині як роботодавці, так і працівники очікували хоча б якоїсь допомоги від держави. Й ось, Верховною Радою України 30.03.2020 р. було прийнято закон, яким передбачено надання допомоги по частковому безробіттю працівникам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення, передбаченої законодавством, тривалості робочого часу. Щоправда, вже 13.04.2020 року дану норму було частково змінено, а Кабінету Міністрів України доручено визначити розмір та порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину.

Відповідна урядова Постанова № 306 від 22 квітня 2020 року побачила світ 28 квітня.

Сам алгоритм отримання допомоги досить детально розписаний в інфографіці на сайті Державної служби зайнятості, з яким можна ознайомитись за посиланням, а тому зупинятися на ньому не будемо, а лише звернемо увагу на деякі проблемні моменти.

Сама допомога надається працівникам, однак через роботодавця. Тобто за її наданням необхідно звернутися саме останньому й порядок не передбачає можливості самому працівнику звернутися до уповноваженого органу.

Така допомога надається Центром зайнятості застрахованим особам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини, у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення, передбаченої законодавством, тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності за зверненням роботодавця для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини. З даної категорії передбачені винятки – це пенсіонери та працівники, які отримують оплату часу простою відповідно до ст. 113 КЗпП.

Тобто, якщо добропорядний роботодавець оформив простій на час карантину та нараховував 2/3 заробітку працівникам, то сплачувати ці суми йому доведеться за власний кошт.

Також працівник нічого не отримає і у разі, якщо він знаходився у відпустці без збереження заробітної плати, бо в такому разі ні про яке вимушене скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу не йдеться.

Тобто, залишається тільки варіант, коли роботодавець перевів працівників на неповний робочий день. З огляду на те, що ЕСВ у такому разі він повинен сплачувати не нижче мінімального розміру, думаю мало хто обрав даний шлях. Але це ще не все, — у цьому пиріжку прихована ще не одна «солодка начинка».

Так, якщо працівників перевели на неповний робочий день за їхньою заявою, то в даному випадку немає вимушеності скорочення робочого часу, а отже, немає і допомоги, а от, якщо це зроблено просто наказом по підприємству у зв’язку з призупиненням роботи чи введення загального скороченого дня, — то маємо порушення трудового законодавства, оскільки це зміна умов праці.

Ще одним цікавим моментом є обмежений 30-денний строк звернення за отриманням коштів для виплати працівникам такої допомоги, який відліковується з дня зупинення (скорочення) діяльності.

Враховуючи, що жорсткі карантинні обмеження були введені з 17 березня 2020 р. ймовірно, що більшість роботодавців зупинило свою діяльність саме з цього періоду, а отже, якщо роботодавець не звернувся за отриманням допомоги до 16 квітня, то як то кажуть, він втратив свій шанс. Тут не лишнім буде нагадати, що поточна редакція ст. 47-1 Закону «Про зайнятість населення» була опублікована тільки 17.04.2020 р., тобто вже після того, як у більшості сплинув строк звернення.

Додала перцю ситуації й податкова. Так, на загальнодоступному інформаційному ресурсі в категорії 103.02. була розміщена консультація, зміст зводився до того, що сума допомоги по частковому безробіттю, яка перерахована Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України роботодавцю та виплачена ним працівнику оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

Щоправда, з 09.05.2020 року дана консультація була переведена в категорію нечинних, проте, інших письмових документів чи спростувань, на які могли б посилатись платники податків, поки не опубліковано.

Таким чином, кожен роботодавець самостійно буде вирішувати чи вв’язуватись у цей квест, а отже, постраждалими, як і завжди, можуть залишитись працівники.

На жаль, якість нормотворення останнім часом не витримує ніякої критики й позначається на всіх сферах суспільного життя.