Губить людей не пиво, а його продаж без ліцензії

«Домінанта» - це широкі можливості в галузі юридичного захисту. Правове супроводження бізнесу, злиття та поглинання (M&A), міжнародне податкове планування, нерухомість та земельне право, Due Diligence, комплексне супроводження бізнесу.Адвокати Домінанта - професіонали в таких галузях як господарське, податкове, цивільне, фінансове та банківське право. Чекаємо на консультацію, наші офіси відкриті в Києві та Одесі.

У цій статті я вирішив трохи торкнутися саме питань роздрібної торгівлі спиртним.

Ліцензія.

Перше, що необхідно сказати - для роздрібного продажу алкогольної продукції необхідна ліцензія. При цьому під алкогольною продукцією розуміються як продукти отримані шляхом спиртового бродіння, так і отримані шляхом додавання харчових спиртів, якщо масова частина спирту в них більше 0,5% (пиво; вина виноградні; вермути; сидр і Перрі), а так само продукти їхньої перегонки, похідні від них (віскі, бренді лікери та ін.), різні настоянки та інші харчові продукти, якщо масова частка спирту в них 8,5% і більше.

На роздрібний продаж усього вищевказаного асортименту необхідно отримати ліцензію.

Загальна ліцензія на роздрібний продаж алко-продукції коштує 8000 гривень* (для сіл — 500грн*) і дає право продавати в тому числі сидр і Перрі.

* Оплачується за кожен РРО.

Однак, якщо суб'єкт господарювання бажає торгувати тільки сидром і Перрі, то може отримає окрему роздрібну ліцензію вартістю 780 грн.

А ось спеціальної ліцензії для торгівлі пивом немає, і якщо СП бажає торгувати «пінним», то він повинен отримати загальну ліцензію.

Не відносяться до алкогольної продукції пиво безалкогольне («міцністю» до 0,5% включно), а також квас живого бродіння. Цими продуктами, можна торгувати без ліцензії.

Така ж поблажка зроблена і для столових вин, але тут криється якийсь сюрприз. Для прикладу, візьмемо такий зимовий напій як глінтвейн, мало кому приходить у голову думка, що для його продажу потрібна ліцензія, особливо, якщо він зроблений зі столового вина. Однак податкова так не вважає і формально вона права, оскільки глінтвейн через додавання до нього фруктів, соків, води цукру і спецій уже не відповідатиме ДСТУ 4806-2007 «Вина..», а по суті є вже алкогольним коктейлем з усіма витікаючими наслідками. Добре хоч не вимагає отримання ліцензії при здійсненні роздрібної торгівлі продукцією власного виробництва з додаванням алкогольних напоїв, наприклад, тістечком або кавою з чаєм, а то б і на продаж тірамісу довелося б брати ліцензію.

Чим відрізняється глінтвейн від кави з коньяком запитаєте ви? Не знаю яка буде думка податкової, але я для себе зробив висновок, що класифікація йде за основним продуктом. Так, у першому випадку вино – це основний продукт до якого додається різна добавка і якщо в другому випадку ви напишете «коньяк з кавою», то це буде так само ліцензований продукт з усіма витікаючими... чи можна це обійти? Моя думка, що так. Оскільки ДСТУ на глінтвейн не існує ви можете розробити і затвердити свою рецептуру в якій вино не буде основним інгредієнтом, а отже такий продукт буде вважатися напоєм із додаванням алкоголю й може продаватися без ліцензії.

Ліцензія видається на один рік і підлягає обов'язковій реєстрації в органах ДФС, при цьому останнім днем можливої торгівлі за Ліцензією вважатиметься дата, що передує даті, зазначеній у такій ліцензії.

Зверніть увагу на роз'яснення податківців про те, що будь-яка реалізація алкогольної продукції, як і її повернення постачальнику, після закінчення строку дії Ліцензії є незаконною, але такий алкоголь може бути використаний його власником для особистого споживання.

Що продаємо.

Слід звернути увагу, що алкогольна продукція повинна бути маркована відповідно до вимог ст.11 Закону №481 «Про державне регулювання виробництва й обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі – Закон №481).

Крім того, імпортне спиртне, об'ємом 5 літрів і менш, повинна бути акцизна марка, яка в силу положень ст. 226 Податкового кодексу України є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів. Аналогічна вимога пред'являється й до спиртного, виробленого в Україні, масова частка спирту в якому понад 8,5 відсотків об'ємних одиниць. Маркування акцизними марками вітчизняного алкоголю з масовою часткою етилового спирту до 8,5 відсотка не проводиться.

Зобов'язання з контролю за маркуванням продукції покладаються на виробників та імпортерів, однак не варто давати шанс податкової вас оштрафувати й у разі, якщо Вам був поставлений алкоголь без належного маркування, слід запросити в постачальника виправдувальні документи або здійснити повернення товару.

У судовій практиці так само зустрічалися випадки, коли податковий орган намагався оштрафувати фізичну особу-підприємця (ФОП), що здійснює реалізацію алкоголю на розлив у закладах ресторанного господарства, через пошкоджену акцизну марку на відкритій пляшці коньяку. Однак ФОП вдалося відстояти свої права і ВЗ у своїй постанові від 05.02.2019 р. (справа №810/1215/18) вказав, що чинне законодавство не містить вказівок у частині обов'язку суб'єкта господарювання, який здійснює торгівлю спиртним на розлив зберігати неушкодженими марки алкогольних виробів.

Хто продає й кому продають?

Слід звернути увагу, що законодавчо встановлені обмеження до віку як продавців, так і споживачів. Так, весь алкоголь (включаючи слабоалкогольні напої та пиво, крім безалкогольного) забороняється продавати особам, які не досягли 18 років. Аналогічні мінімальні вимоги встановлені й до віку самих продавців.

Місце торгівлі.

Положеннями постанови ст.1 Закону № 481 та КМУ «Про Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями» від 30 липня 1996 року № 854 встановлюється, що роздрібний продаж алкогольної продукції може здійснюватися в приміщеннях (будівлях) площею не менше 20 кв. м, які повинні бути оснащеними реєстраторами розрахункових операцій, торговими стендами та вітринами, має бути забезпечено санітарний та гігієнічний стан приміщень.

Розмір площі магазину не обмежується виключно для торгівлі пивом, проте реалізація цього продукту поза торговельними приміщеннями (з наметів, розкладок, цистерн та ін.) є незаконною.

Оскільки продаж столових вин не ліцензується, то, на мою думку, торгівля ними може здійснюватися в магазинах площею й менше 20 кв. метрів.

Крім того, законом заборонена реалізація будь-якої алкогольної продукції в:

• у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв;
• у приміщеннях спеціалізованих торгових організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торгових організацій;
• у закритих спортивних спорудах;
• з торгових автоматів;
• у невизначених для цього місцях торгівлі.

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, здійснюється тільки установами ресторанного господарства.

Положеннями вищевказаних Правил передбачено ряд гігієно-технологічних вимог для торгівлі на розлив, які необхідно виконати, а також необхідно затвердити прейскурант із зазначенням назви напою й ціни: за пляшку, 50 і по 100 мл. Даний прейскурант повинен бути на видному місці.

Як пам'ятаємо, ліцензія видається на певне приміщення (з прив'язкою до РРО) і право торгівлі по ній не може передаватися іншій особі й навіть переміщатися в інше приміщення (або ж на інший поверх однієї й тієї ж будівлі).

Виникають значні складнощі при визначенні законності продажу спиртного через мережу Інтернет.

Відразу скажу, що податківці таку діяльність не шанують і вважають її незаконною, однак, при дотриманні певних умов від них можна відбитися. Дійсно, торгівля через Інтернет спиртним у її класичному розумінні є незаконною. Однак, у разі якщо товар зберігається в офіційному магазині, що має ліцензію на роздрібний продаж алкоголю, і після прийняття замовлення через мережу Інтернет, пробивається через РРО й доставляється кур'єром споживачеві з касовим чеком, то в даній схемі витримані всі вимоги законодавства й немає підстави для застосування штрафу. По суті, ця ситуація така ж, як і при безготівковій купівлі спиртного в магазині, про що неодноразово висловлювалася ДФС. Однак пам'ятайте, що спиртне належної якості відноситься до товарів, які не підлягають поверненню, а отже, при відмові Покупця від товару (крім випадку доставки по передоплаті) ви можете зіткнутися з проблемою анулювання чека.

Система оподаткування.

Насамперед нагадаємо, що «єдинники» взагалі не мають право торгувати спиртним. Виняток зроблено тільки для ФОП-ів 2-3й груп ЄП, що продають у роздріб пиво, сидр, Перрі (без додавання спирту) і столові вина, усім іншим «світить» тільки загальна система оподаткування з усіма її принадами.

РРО.

Наявнісь РРО є однією з головних умов для отримання ліцензії на роздрібний продаж алкоголю.

Однак, у частині реалізації столових вин, для яких не потрібна ліцензія все не так очевидно. Тут ми маємо конкуренцію відразу декількох норм, які суперечать одна іншій.

Так ст. 153 Закону № 481 сказано, що продавати столові вина можна без РРО, але з використанням розрахункових книжок та Книг обліку розрахункових операцій. Однак, п.8 ст. 9 Закону про РРО (у даній частині це спеціальний правовий акт норми якого мають пріоритет) відносить підакцизні товари, якими є і столове вино до винятків, а отже, їхня реалізація повинна здійснюватися через касовий апарат. Але й це ще не все, у преамбулі цього Закону зазначено, що норми про незастосування РРО, відмінні від цього закону, можуть бути встановлені тільки в ПКУ. У свою чергу п. 296.10. ст. 296 ПКУ встановлює, що реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку з річним оборотом не більше 1 млн грн (щоправда, при цьому не варто забувати, що йдеться лише про торгівлю, алкогольну продукцію яка не потребує отримання ліцензії, а саме столовим вином.)

Реєстрація місць зберігання.

Виходячи з вимог ст.15 Закону № 481, зберігання алкогольних напоїв має здійснюватися в місцях, внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання (далі — Єдиний реєстр), однак суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями вносять до Єдиного реєстру лише ті місця зберігання алкогольних напоїв, які розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Мінімальна ціна продажу.

Особам, які здійснюють роздрібний продаж алкогольної продукції, слід пам'ятати, що постановою КМУ від 30.10.2008 р. № 957 встановлено мінімальні розміри оптово-відпускних і роздрібних цін на такі товари. При цьому в даній постанові йдеться про продаж алкоголю в тарі, однак при перевірках податкова часто намагається прив'язати мінімальні ціни навіть для торгівлі на розлив, хоча сама у своїх роз'ясненнях не раз вказувала, що мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої — це ціни, які визначаються за кодами виробів УКТ ЗЕД за 1 літр 100-відсоткового спирту, розраховані, виходячи з низької оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію, та податків і зборів, що підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками та імпортерами, та з урахуванням вартості тари.

Відповідно до ст.17 Закону № 481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами нижче встановлених мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої — 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої, виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000 гривень.