Запит ДФС як провісник перевірки

Звісно, ви можете користуватись даним правом, проте мусите підготуватися до візиту податківців, адже відповідно до п. 78.1 ст.78 ПКУ ненадання відповіді на запит або ненадання чи неповне надання запитуваних документів може стати підставою для здійснення позапланової перевірки, а думаю важко знайти платника податків, який би радий був бачити перевіряючих у себе на порозі.

Чи можна уникнути перевірки в разі ненадання документів? Виявляється, що так.

Якщо Ви вважаєте, що законно відмовили ДФС у наданні інформації на запит, однак представники контролюючого органу все-таки завітали до вас із позаплановою перевіркою — Ви маєте абсолютне право їх не допустити.

Логіка тут наступна: саме ненадання документів чи відповіді на запит є підставою для призначення позапланової перевірки. Однак, якщо, з огляду на недоліки того ж запиту, ви мали право на нього не відповідати, — то відповідно у ДФС відсутні підстави для перевірки, а отже, наказ про її проведення є неправомірним і може бути оскаржений.

Тобто, платник податку може звернутися з позовом до адміністративного суду щодо оскарження наказу ДФС на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, яка проводиться контролюючим органом. При цьому візьміть до уваги, що якщо посадові особи контролюючого органу були допущені до перевірки, то платник втрачає право на оскарження наказу про її проведення а отже, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. 

Приймаючи рішення про недопуск до перевірки зважайте й на те, що головна загроза в разі недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки — адміністративний арешт майна, який накладається за рішенням керівника контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Дана стадія є найцікавішою, оскільки тут починається біг на випередження й завдання платника податку полягає у одному: подати позов до суду про оскарження наказу на проведення перевірки раніше, ніж ДФС звернеться до суду з заявою про підтвердження арешту активів за фактом недопуску до перевірки. Це пов’язано з тим, що саме факт наявності спору про право (а по суті позову платника), буде підставою для відмови у відкритті провадження за заявою податкового органу.

Так, у судовій практиці часто лунає думка, що спір про право має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ст.283 КАС України, а також, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідної заяви. У свою чергу, від наявності спору слід відрізняти заперечення обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідною заявою під яким Верховний Суд розуміє в тому числі й оскарження наказу про проведення перевірки, дій податкового органу щодо її проведення після звернення податкового органу з заявою про підтвердження адміністративного арешту майна.

Звісно, що можливі ризики дотримання даної позиції та перспективи захисту власних прав ви повинні оцінити з власним юристом ще на стадії вирішення питання чи надавати відповідь на запит ДФС. Враховуйте також той факт, що остання практика ВС виходить із того, що незначні недоліки оформлення такого запиту не звільняють платника  податку від обов’язку надання відповіді й документів.