Виконавчий напис нотаріуса та коли він не підлягає виконанню
У юридичній практиці нерідко бувають випадки, коли банки звертаються до нотаріусів із метою повернення кредитних коштів «позасудовим» шляхом із метою уникнення судової тяганини. Проте, в деяких випадках, такі звернення не відповідають вимогам закону, а тому не підлягають виконанню. Виконавчий напис нотаріуса – це нотаріальна дія, завдяки якій банк має право звернутися відразу до виконавця для стягнення боргу.
Для прикладу, нещодавно до нашого Адвокатського об’єднання звернувся клієнт, який дізнався про наявність такого виконавчого напису нотаріуса вчиненого щодо нього, як боржника банку, та згідно з яким задоволено вимоги банку щодо стягнення коштів за кредитним договором, строк дії якого закінчився ще у 2010 році.
Перше й головне, на що було звернено увагу, — те, що оскаржуваний напис виданий із порушенням процедури видання та поза межами встановлених строків, а тому він не може підлягати виконанню, виходячи з наступного.
Так, згідно ст. 87 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах цього строку.
Зокрема, згідно Постанови Верховного Суду у справі №188/1204/17 від 10.07.2019 р. вказується, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Зокрема, ще одним із важливих моментів є те, що банки нерідко спекулюють на таких нотаріальних діях та подають нотаріусу перелік документів, який не відповідає вимогам законодавства, а останні, в свою чергу, не дотримуючись норм законодавства, приймають їх та вчинюють написи.
Згідно п. 3.5. гл. 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів.
Таким чином, за змістом п.1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а також п.п. 3.2, 3.5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ст.ст.87 та 88 ЗУ «Про нотаріат» заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною й не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені наведеним вище Переліком документів та відповідають закону.
Дана позиція підтверджується й рішенням ВГСУ від 07.09.2016р. у справі № 910/32719/15 де зазначено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не перевіряє безспірність заборгованості перед кредитором, а перевіряє лише наявність пакету документів згідно переліку, а також факт надіслання вимоги боржнику.
Тому, підставою для оскарження напису є в тому числі і зміст самих поданих документів, оскільки важливим моментом є те, що банк при подачі документів до нотаріуса повинен пред’явити лише первинні документи, оформлені в порядку ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які встановлюють розмір заборгованості та які б підтверджували наявність або відсутність заборгованості, а також являються належними доказами. Така позиція підтверджується рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у справі № 6-4882св11.
Таким чином, практична сторона даного питання є багатогранною та для кожного випадку індивідуальною, проте необхідно пам’ятати, що при вчасному зверненні за допомогою до кваліфікованого адвоката, можливість визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є реальною та надасть можливість скасувати неправомірний борг нарахований банком.
Послуги юридичної компанії Домінанта
Залишити коментар:
Контакти
Оберіть місто
-
Одеса
пр-т Гагаріна, 12А, БЦ «Шевченківський», пов. 12