Конкуренція виконавчих проваджень між приватними і державними виконавцями

При цьому, як показує практика, вартість послуг приватного виконавця не відрізняється від державного і становить усе ті ж 10% від суми стягнення, які стягуються з боржника.

Але розмова сьогодні буде не про те, хто з них краще, а про те, у яку виконавчу службу все таки краще піти залежно від ситуації.

Справа в тому, що часто бувають ситуації, коли ваш боржник крім вас повинен ще безлічі кредиторів, і тут, при наявності інших відкритих виконавчих проваджень, дуже важливо не промахнутися.

Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника в рамках зведеного виконавчого провадження. При цьому ч. 2 ст. 46 цього ж Закону встановлює, що, якщо грошових коштів, стягнутих із боржника недостатньо для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно сумам, які повинні бути стягнуті на користь стягувачів.

При цьому, коли всі виконавчі провадження відкриваються в органів державної виконавчої служби – питань не виникає, відповідно до Закону «Про виконавче провадження» та інструкції з організації примусового виконання рішень, усі виконавчі провадження повинні зійтися в одного виконавця у зведеному виконавчому провадженні.

Але як бути, якщо деякі виробництва відкриті в приватних виконавців. Або, навпаки, у вас є виконавчий документ, є відкриті провадження в державного виконавця, але ви хочете піти до приватного виконавця. Чи зобов'язаний буде приватний виконавець передати провадження держвиконавцю, якщо ні, то як будуть конкурувати відкриті у двох місцях виконавчі провадження.

На жаль, Закон «Про виконавче провадження» не досить чітко описує дії виконавців за такої ситуації. Крапку в даному питанні доводиться ставити судовій практиці.

У пропонованій до огляду судовій справі, яка дійшла до Великої Палати Верховного Суду склалася саме така ситуація, коли в державного виконавця перебувало в провадженні зведене виконавче провадження щодо юридичної особи – боржника. Напевно, оглядаючи, що державний виконавець не сильно поспішає виконувати свої обов'язки один з останніх кредиторів, вирішив не приєднуватися до зведеного провадження і звернувся до приватного виконавця, який наклав арешт на майно і приступив до реальних виконавчих дій.

Боржник, оскаржив дії приватного виконавця, посилаючись на порушення ним вищевказаної ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження», вказуючи на те, що, на його думку, приватний виконавець повинен був передати своє виробництво державному для приєднання у зведене.

Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили заяву боржника, вказуючи на те, що наявність декількох зведених виконавчих проваджень щодо одного й того ж боржника є неприпустимим, оскільки порушується принцип черговості задоволення вимог стягувачів у разі недостатності суми для задоволення їхніх вимог.

Разом із тим, Велика Палата ВС у постанові від 05 грудня 2018 року (справа № 904/7326/17) не погодилася з такими висновками.

Задовольняючи касаційну скаргу приватного виконавця, БП ВС вказала, що в ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження» йдеться тільки про державних виконавців, отже, обов'язок передати провадження до іншого виконавця для приєднання до зведеного провадження є тільки в державних виконавців і відсутній у приватних.

Виходячи з проаналізованих Верховним Судом норм, суд вказав, що привілей приватного виконавця, який виражається у відсутності обов'язку передавати свої провадження державним виконавцям, які першими відкрили виконавче провадження-обумовлюється окремими обмеженнями щодо приватних виконавців.

Так, наприклад, приватні виконавці не можуть виконувати певні види рішень (у разі, якщо боржник держава, рішення адміністративних судів, рішення про виселення тощо). Для приватних виконавців встановлені межі щодо кількості виконавчих проваджень, які виконавець має право одночасно виконувати, а також межі по загальній сумі стягнення по провадженнях, одночасно виконуваних одним приватним виконавцям.

Встановлення обов'язку приватного виконавця передавати провадження державному за ст. 30 ЗУ "Про виконавче провадження" призведе до створення для державних виконавців більш сприятливих умов діяльності, що є неприпустимим, враховуючи мету реформи системи примусового виконання рішень – дотримання балансу повноважень приватних і державних виконавців.

У цьому ж рішенні БП ВС вказала, що визначення черговості розподілу стягнутих грошових коштів із боржника застосовується виконавцем тільки в рамках зведеного виробництва, що знаходиться в нього. Тобто, Виконавець не може розподіляти кошти й серед інших кредиторів, провадження за якими відкриті в інших (державних або приватних виконавців).

Отже, при визначенні питання до якого виконавця краще звернутися необхідно з'ясувати ряд питань.

Якщо ви плануєте стягувати кошти з банківського рахунку боржника, то банк буде виконувати такі рішення в порядку надходження до нього постанов про арешт грошових коштів і платіжних доручень. У такому випадку, якщо ви розумієте, що грошові кошти, наявні на рахунку боржника, будуть недостатніми для погашення всіх вимог та іншого майна в боржника немає, то варто приєднатися до зведеного провадження, в рамках якого був накладений перший арешт на рахунок.

Якщо ж основним джерелом погашення вимог стягувача буде нерухоме або інше майно, то залежно від стадії зведеного виконавчого провадження, у приватного виконавця є шанс «обігнати» державного виконавця і продати це майно першим. У такому випадку всі надійшли кошти підуть на погашення ваших вимог.

Оскільки для прийняття правильного рішення необхідно володіти певною інформацією, радимо звертатися за допомогою до адвокатів, що спеціалізуються на роботі з виконавчою службою.