Мораторій на задоволення вимог кредиторів у справах про неплатоспроможність фізичної особи: функціональне призначення та межі дії

Визначення мораторію: поняття та законодавче закріплення

Законодавець дає нам визначення поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів у статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), що вміщена у Книзі Кодексу "Банкрутство юридичних осіб". Однак, цей термін також використовується для розкриття суті поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів, що вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи чи фізичної особи-підприємця.

Так, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Строк дії та наслідки введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність визначені положеннями статті 121 КУзПБ, як спеціальної норми, що застосовується у процедурі відновлення платоспроможності фізичної особи.

Межі дії мораторію

Мораторій щодо задоволення вимог кредиторів вводиться виключно щодо боржника. Відтак, наприклад, на інших солідарних боржників дія мораторію не поширюється.

Дія мораторію розпочинається з моменту відкриття судом процедури банкрутства (неплатоспроможності) і припиняється з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

• зупиняється виконання боржником грошових зобов’язань, у тому числі зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
• зупиняється стягнення з боржника за виконавчими документами (за деякими виключеннями);
• не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань;
• зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до боржника;
• не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань боржника.

Мораторій не поширюється на:

• відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи;
• виплату та стягнення аліментів;
• виконання вимог за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов’язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення;
• задоволення вимог кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника відповідно до затвердженого плану та у процедурі погашення боргів боржника відповідно до КУзПБ.

Особливості дії мораторію щодо вимог кредиторів, які забезпечені заставою, в тому числі іпотекою

Задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж.

Дія мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення, припиняється автоматично та забезпечений кредитор отримує право звернути стягнення на предмет забезпечення, у тому числі поза межами справи про банкрутство, після спливу 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, якщо господарський суд протягом цього часу не ухвалив постанову про визнання боржника банкрутом або постановив ухвалу про затвердження плану реструктуризації боргів або ухвалу про продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів.

Суд за відповідним клопотанням може продовжити строк дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів, якщо:

• план реструктуризації розробляється і має перспективи бути затвердженим судом та майно, яке є предметом забезпечення, може бути задіяне у виконанні плану реструктуризації;
• вартість майна, яке є предметом забезпечення, значно перевищує розмір вимог забезпеченого кредитора;
• наявні інші підстави, які свідчать, що продаж майна, яке є предметом забезпечення, окремо від іншого майна боржника матиме наслідком значне зниження вартості майна, яке не є предметом забезпечення.

Функціональне призначення мораторію

Відповідно до частини першої статті 121 КУзПБ, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться строком на 120 днів з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. На підставі ухвали суду про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність виконавцем зупиняється вчинення виконавчих дій стосовно боржника.

Виходячи із цілей та мети процедури відновлення платоспроможності фізичної особи, завданням мораторію на задоволення вимог кредиторів є забезпечення збереження майнових активів боржника-фізичної особи з метою подальшого задоволення вимог кредиторів на засадах конкурсу, який би забезпечував максимально можливу ціну предмета продажу на ринку у процедурі реструктуризації боргів боржника або у процедурі погашення боргів боржника, що вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом, як судових процедурах, які застосовуються до боржника-фізичної особи.

Отже, законодавцем передбачено інститут мораторію у справі про банкрутство юридичної особи (неплатоспроможності фізичної особи чи фізичної особи-підприємця) як механізм збереження активів боржника задля їх спрямування під час реалізації щодо боржника передбачених статтею 6 КУзПБ судових процедур на погашення конкурсної маси боржника та забезпечення справедливого балансу між інтересами кредиторів і боржника, а також максимального погашення пасиву боржника за рахунок його активів.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів є одним із заходів, що забезпечує результативність виконання завдань судової процедури про неплатоспроможність фізичної особи задля збереження майна боржника - фізичної особи для його подальшого використання у колективній процедурі неплатоспроможності.

Відтак, з введенням мораторію у справі про неплатоспроможність фізичної особи усі дії щодо індивідуального задоволення вимог кредитора, які вчиняються поза межами процедур неплатоспроможності боржника - фізичної особи, мають припинятись негайно і на будь-якій стадії такого процесу з метою передання майна боржника під контроль суду.