Податкова Застава (Частина 1)

Незважаючи на зміну у 2019 році деяких строків оскарження податкових повідомлень-рішень, строк оплати зобов'язання, визначеного ДФС, залишився незмінним і становить 10 календарних днів. Даний строк обчислюється з наступного дня після вручення ППР, а тому, якщо платник податків не зміг погасити узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені законодавством строки, — вона набуває статусу податкового боргу й починається процедура його стягнення, а майно платника податків передається до податкової застави.

Саме податковій заставі, як механізму погашення податкового боргу, і присвячена ця стаття.

Податкова застава з'явилася внаслідок запозичення подібних відносин з цивільного права. Даний інститут спрямований на забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань. Він застосовується в тих випадках, коли сума податкового боргу перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (60*17 =1020 грн).

Як бачимо, сума настільки незначна, що розглядати його, як який-небудь відсікає критерій, взагалі не доводиться.

Закон встановлює три випадки виникнення податкової застави:

• у разі несплати у встановлені строки податкового зобов'язання, визначеного платником податків самостійно;
• у разі несплати у встановлені строки податкового зобов'язання, визначеного податковим органом;
• у разі, надання платнику податків розстрочення виконання податкових зобов'язань.

По суті, податкова застава виникає на наступний день після настання граничного строку платежу (тобто при виникненні податкового боргу) і діє навіть у тому випадку, якщо виконання такого зобов'язання було розстрочено.

Цікавим є те, що право податкової застави виникає по суті автоматично й поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебувало в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такої податкової застави й поширюватиметься також на інше майно, яке платник податків придбає в майбутньому під час його дії. Винятки з цього правила передбачені підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 Податкового кодексу України (далі – ПК України). Наприклад, податкова застава не поширюється на вже заставлене майно, кредитні кошти, майно, передане в управління, володіння щодо якого в платника податків немає права на відчуження.

Так, якщо платник податків не сплатив своєчасно узгоджену суму грошового зобов'язання, контролюючий орган надішле йому або вручить особисто, попередньо повідомивши про це по телефону, податкову вимогу, що містить: відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою; обов'язок погасити податковий борг; можливі наслідки його непогашення в установлений строк; попередження про опис активів, що відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави та ін.

Однак, у разі, якщо після отримання податкової вимоги платник самостійно сплатить суму податкового боргу, зазначену в податковій вимозі, така податкова вимога вважається відкликаною. Якщо ж сума податкового боргу залишається непогашеною, майно платника підлягає опису.

Нормами ПК України передбачається заборона на будь-яке відступлення грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам при податковій заставі. Разом з тим потрібно зазначити, що положення п. 87.7. ПК України виписані не зовсім коректно й не дають чіткого розуміння строку, з якого така заборона починає діяти.