Реформування Великої Палати Верховного суду України: шлях до вдосконалення судової системи

А тому дана ситуація ще раз підкреслила необхідність подальших реформ та удосконалення роботи ВП ВС. Тому в даній статті наш адвокат – Юлія Маршук проаналізує нові законодавчі зміни, які пропонуються внести щодо роботи ВП ВС.

Що передбачають законопроєкти № 9643 та № 9643-1?

З метою оптимізації складу Великої Палати Верховного Суду та покращення її функціональної спроможності до ВРУ було подано два законопроекти про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - № 9643 та № 9643-1. Ці законопроекти передбачають удосконалення правового становища Великої Палати Верховного Суду та стосуються скорочення кількісного складу ВП ВС, а також, зміни порядку обрання Секретаря ВП ВС, закріплення можливості дострокового відкликання суддів ВП ВС зборами суддів касаційних судів, зміни підстав передачі справ на розгляд ВП ВС, зміну порядку призначення на посади й звільнення з посад керівника Апарату Верховного Суду та його заступників.

Зауважимо, що Пленум Верховного Суду дослідив законопроекти № 9643 та № 9643-1 та надав свій висновок з цього приводу.

Тож, з урахуванням позиції Пленуму Верховного Суду проаналізуємо деякі найбільш суттєві зміни, які пропонують «внести» законодавці в організаційну діяльність ВП ВС та як ці зміни можуть вплинути на судову діяльність в цілому.

Зміни щодо кількості суддів Великої Палати Верховного Суду

Пропонується внести зміни до частини першої статті 45 Закону «Про судоустрій та статус суддів» та встановити, що ВП ВС складатиметься із чотирнадцяти суддів Верховного Суду, при цьому дванадцять з них обиратимуться касаційними судами, Секретар ВП ВС призначатиметься Пленумом Верховного Суду, а Голова Верховного Суду автоматично буде входити до складу ВП ВС відповідно до своєї посади.

Так, дійсно згідно з аналітичними даними, які зауважив Голова ВС на Пленумі, останні цифри свідчать про зменшення обсягу надходження на розгляд процесуальних звернень і справ у Велику Палату Верховного Суду. Динаміка зменшення цих надходжень стала особливо очевидною проаналізувавши 2018 – 2022 роки, де обсяг справ зменшився на 86% порівняно з 2018 роком. З прогнозами на 2023 рік, ця динаміка зменшення досягне 79% порівняно з 2018 роком.

Пленум ВП ВС погодився з підходом до зменшення кількості суддів, та запропонував встановити непарну кількість суддів (13), щоб унеможливити випадки коли рішення буде ухвалене через неможливість визначення більшості голосів суддів, які входять до складу колегії. Та вказав, що касаційні суди обирають по три судді до ВП ВС, а Секретар ВП ВС обирається Пленумом Верховного Суду із числа суддів ВП ВС. Крім того, на думку Пленуму, Голова Верховного Суду не повинен входити до складу ВП ВС за посадою.

Але, при цьому не варто забувати, що ВП ВС відповідно до своїх повноважень також виступає як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих ВС, як судом першої інстанції. Вказане стосується лише розгляду справ у сфері адміністративного судочинства. Враховуючи той факт, що дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відновлює свою діяльність, та вже відновлено роботу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, це може свідчити про збільшення кількості справ, які будуть надходити до ВП ВС в майбутньому, що свою чергу знову ж таки може впливати на строки розгляду Великою Палатою справ, які і не без цього є досить тривалими.

А тому, на нашу думку, доцільність скорочення кількості суддів ВП ВС може бути не зовсім правильним у майбутньому.

Зміни щодо судової юрисдикції

Також, автори законопроєкту № 9643 пропонують встановити, що справи, в яких Велика Палата Верховного Суду діє як суд апеляційної інстанції, розподіляються на всіх суддів цієї палати незалежно від спеціалізації суддів та судової юрисдикції.

Дійсно, розподіл справ у Великій Палаті, враховуючи їхню юрисдикцію, призвів до відступлення від балансу рівності у навантаженні на суддів.

Проте, з нашої точки зору це не зовсім доцільно, адже до прикладу, суддя який має господарську, кримінальну чи цивільну спеціалізацію не є фахівцем у адміністративному судочинстві та не проходив конкурсний відбір по цій спеціалізації, що може вплинути на якість прийнятого рішення.

Пленум Верховного Суду зазначив, що для розв'язання проблеми дисбалансу навантаження пропонується розглянути питання про делегування Пленуму Верховного Суду повноважень щодо визначення тих категорій справ, які розподіляються на всіх суддів ВП ВС, без урахування спеціалізації, а не встановлювати це законом.

На нашу думку, також, одним із можливих варіантів могло б бути, враховуючи вже розуміння щодо навантаження на кожну спеціалізацію, встановити на законодавчому рівні пропорційну кількість суддів ВП ВС відповідно до рівня спеціалізації, це ж саме стосується і всього Верховного Суду. Але ж знову ж таки, це лише одна із багатьох пропозицій, яка має право на існування.

Зміни щодо підстав передачі справ на розгляд ВП ВС

В законопроєкті № 9643 передбачається внесення змін до частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», що певним чином передбачає звуження підстав для передачі на розгляд справ ВП ВС. Так, законодавці пропонують встановити, що Велика Палата Верховного Суду:

• здійснює розгляд справ, якщо наявні різні правові позиції касаційних судів, викладені у їх постановах, щодо застосування закону з одних і тих самих правовідносин, з метою формування єдиної правозастосовчої практики;
• діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції;
• вирішує питання юрисдикційності спорів (розглядає справи щодо оскарження судового рішення з підстав порушення правил предметної чи суб’єктної юрисдикції).

Пленум Верховного Суду висловив застереження щодо цих змін, вказуючи на те, що законопроєкт звужує підстави передачі справ на розгляд ВП ВС до двох підстав, а саме наявності неоднакової практики касаційних судів та вирішення питання юрисдикційності спору.

При цьому втрачаються такі підстави як - виключна правова проблема та підстава передбачена перехідними положеннями процесуальних кодексів - відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Як наслідок, на наше переконання, це може обмежити можливість розгляду складних та суттєвих правових питань, які виникають в судовій практиці, а значить відіграти негативну роль у її формуванні.

Особливо, це стосується такої підстави, як виключна правова проблема.

Велика Палата Верховного Суду у своїх судових рішеннях неодноразово зазначала, що зміст виключної правової проблеми полягає у тому, що у справі, питання про прийняття якої до розгляду вирішується Великою Палатою, вбачається різне застосування норм матеріального права, відсутні норми, які регулюють спірні відносини, або є прогалини в застосуванні спірних відносин.

Крім того, згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 910/5880/21).

З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

В своїй практиці ми неодноразово зіштовхувались з такими проблемами як, наприклад існують прогалини в законі щодо регулювання того чи іншого питання або взагалі відсутня норма права, що регулює існуючі правовідносини.

А тому, ще раз вважаємо за необхідне підкреслити істотне значення такої підстави як виключна правова проблема та недоцільності її виключення.

Також, Пленумом Верховного Суду, було звернено увагу на відсутність нормативного визначення даної підстави та запропоновано врегулювання цього питання шляхом закріплення на законодавчому рівні наступного визначення:

«Виключна правова проблема - це складне теоретичне або практичне питання, зумовлене недоліками правового регулювання, колізіями або прогалинами законодавства, неоднаковим застосуванням або незастосуванням судами відповідних норм права, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Така проблема може бути наявна як в одній конкретній справі, так і у невизначеній кількості справ, у спорах які існують або можуть виникнути в майбутньому»

Виключна правова проблема характеризується такими ознаками:

• наявність колізій або прогалин у нормах матеріального та/або процесуального права, у тому числі необхідність застосування аналогії закону чи аналогії права;
• відсутність усталеної судової практики в застосуванні одних і тих самих норм права, наявність суттєвих, тривалих розбіжностей у судовій практиці в спорах у подібних правовідносинах, у тому числі в судовій практиці судів різних юрисдикцій».

Тож, вказана реформа з огляду на теперішній стан справ є доречною, але надважливо забезпечити, щоб вона була ретельно обґрунтованою та здійснювалась з дотриманням принципів правової держави та незалежності судової системи.

А відтак, Пленум Верховного Суду запропонував відхилити проєкт Закону № 9643 та доопрацювати проєкт закону № 9643-1.

Таким чином, на нашу думку удосконалення роботи Великої Палати Верховного Суду є важливим завданням для забезпечення правосуддя та боротьби з корупцією в Україні. Зміни, запропоновані в законопроєктах, можуть сприяти покращенню роботи цього органу та забезпечити більшу довіру суспільства до судової системи. Проте, важливо проводити реформу з урахуванням кращих практик та забезпечувати високий стандарт судової діяльності в Україні.