Право прокурора на звернення з позовом в інтересах держави не безкінечне!

Донедавна ніхто не ставив під сумнів право прокурора звернутися до суду з подібним позовом. Однак Верховний Суд останнім часом звертає свою окрему увагу саме на підстави для звернення прокурора з позовом і його аргументацію, і в разі, якщо прокурор не зміг підтвердити належним чином підстави, у позові може бути відмовлено.

Розбираючись в одній із таких справ, Верховний Суд зробив наступні висновки.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виняткових випадках та в порядку, що визначені в законі.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на стороні однієї зі сторін справи як на обставину, яка може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити ... скаргу, стає противником або союзником однієї зі сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін почуття нерівності.

Суд також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу, зокрема, в справі «Менчинський проти РФ» ЄСПЛ висловив думку, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями тощо), які, напевно, не в змозі захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виняткових випадках, які прямо передбачені законом, в іншому випадку буде здійснюватися порушення принципів змагальності як однієї з основ правосуддя.

Положення п.3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції відсилають до спеціального закону, який і встановлює ті виняткові випадки представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до ч.3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або здійснює неналежним чином орган державної влади, орган місцевого самоврядування або інший суб'єкт владних повноважень.

Ключовим у даному випадку є визначення поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення ст.2 АПК України від 08.04.1999 р. Конституційний суд висловив думку, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, кордону, охорону землі як національного багатства, і т. ін. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або взагалі не збігатися з інтересами державних органів. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночною категорією, прокурор або його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають із зазначенням конкретного законодавства, у чому саме відбулося або може статися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовують у позові необхідність їхнього захисту і визначають орган, уповноважений здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Разом із тим, навіть при наявності «інтересів держави» прокурор зобов'язаний довести наявність тих виняткових випадків (ч.3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру») при яких він має право «підмінити» відповідний орган і звернутися із самостійним позовом.

Так, у постанові в справі №806/1000/17 від 25.04.2018 р. ВС вказав на те, що прокурор звернувся з позовом на прохання Житомирської облради. Разом із тим, Житомирська облрада не повідомила причин, які заважали б їй самостійно захищати інтереси Ради. Прокурор теж не з'ясував цих причин і не повідомив їх суду. Відтак, прокурор не підтвердив підстав представництва.

В іншій справі, у постанові у справі 4/166″Б» від 02.10.2018 г. ВС погодився з позицією апеляційної інстанції і вказав, що в прокурора були підстави для звернення з позовом, оскільки місцева рада робила дії щодо захисту права, які не принесли результату, отже, здійснював захист неналежним чином.

Як бачимо, грань визначення наявності або відсутності підстав для звернення прокурора з позовом дуже тонка, але в будь-якому випадку необхідно ставити дане питання на обговорення суду як один із хороших доводів.