Цькування або по-новому - булінг. Новий закон і практика його застосування

Юридична компанія «Домінанта» надає послуги у галузях правового захисту бізнесу, судової практики та корпоративних відносин з 2003 року. Якщо вам потрібна професійна юридична консультація, ласкаво просимо до нас у офіс. Наші адвокати у Києві та Одесі чекають на вас.

У підсумку, законодавча влада була змушена відреагувати на наявний виклик, у зв'язку з чим і був прийнятий Закон України від 18.12.2018 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» (далі — Закон), який набрав чинності 19 Січня 2019 року.

Зазначеним Законом було внесено ряд доповнень до вже діючих нормативних актів. Насамперед, частина перша статті 1 Закону України «Про освіту» була доповнена пунктом 3-1, що дає безпосереднє тлумачення новому терміну.

Отже, відповідно до зазначеної новелі булінгом (цькуванням) є діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальне насильство, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, вчинені щодо малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою щодо інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.

При цьому типовими ознаками булінгу (цькування) є:

• систематичність (повторюваність) дії;
• наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, Приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або заподіяння соціальної ізоляції потерпілого.

Що ж стосується введення відповідальності за булінг, то найважливішим нововведенням тут стало включення до Кодексу України про адміністративні порушення нової правової норми, а саме статті 173-4. Булінг (цькування) учасника освітнього процесу.

Слід звернути увагу на те, що, як суб'єктами даного правопорушення, так і потерпілими від нього можуть бути не тільки діти або підлітки, а й будь - які інші учасники освітнього процесу (в т. ч. – викладачі, вихователі та ін.).

Санкціями ж за цією статтею є штрафи від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або відбуття громадських робіт на строк від 20-ти до 60-ти годин (залежно від наявності ознак групового булінгу або його повторності протягом року). При цьому, у разі вчинення булінгу малолітніми або неповнолітніми зазначені санкції застосовуються до їхніх батьків або замінюють їх особам.

Окремим суб'єктом даного правопорушення може з'явитися й керівник навчального закладу. Статтею передбачена відповідальність останнього за неповідомлення органам поліції про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу у вигляді накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти відсотків заробітку.

За ті два місяці, що вже діє вищевказана стаття, склалася й деяка судова практика в частині її застосування. Так, згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень різними районними судами України вже було розглянуто трохи більше двадцяти подібних справ про дане адміністративне правопорушення. Причому, першу Постанову в справі № 359/933/19 було винесено 05.02.2019.

Із зазначеного числа справ по одинадцяти з них були винесені постанови про притягнення осіб до адміністративної відповідальності (у всіх випадках фігурували батьки малолітніх порушників) у вигляді накладення штрафів (як правило, судді обмежувалися мінімальною сумою в 850 грн, хоча в одному випадку сума покарання досягла й допустимої 1700 грн).

У чотирьох випадках матеріали про адміністративні правопорушення були повернуті судами у відповідні органи поліції для доопрацювання та необхідного дооформлення в силу невідповідності наданих протоколів та інших документів вимогам чинного законодавства (так, у деяких протоколах відсутні дати вчинення правопорушень або були допущені закреслення чи виправлення внесених до них відомостей), а також неповноту наданих доказів.

За п'ятьма матеріалами суди закрили провадження за відсутністю в діях відповідних осіб складу адміністративного правопорушення. Причому, якщо у двох справах провадження були закриті в силу відсутності належних і допустимих доказів, що дають підстави судам беззаперечно встановити вчинення булінгу, то ось у справах № 496/529/19, № 496/611/19 і № 149/632/19 рішення не відбулися у зв'язку з незадовільною підготовкою матеріалів органами поліції. У всіх цих епізодах протоколи про адміністративні правопорушення були складені не за необхідною в даному випадку вищезазначеною статтею 173-4 КУпАП, а за ч.3 ст. 184 КУпАП, що передбачає відповідальність за невиконання батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків по вихованню дітей. А оскільки суди були не вправі з власної ініціативи перекваліфікувати дії правопорушників, то і змушені були закрити провадження в силу того, що в діях відповідних осіб був відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 184 КУпАП.

У справі № 676/1126/19 суд, в силу малозначності події, обмежився тільки усним попередженням, закривши провадження в справі.

Ну, й осібно в цьому ряду стоїть справа № 679/287/19, за якою постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28.02.2019 було вперше винесено рішення про притягнення до відповідальності у вигляді штрафу матері старшокласника, який тривалий період вчиняв щодо свого вчителя психологічне насильство, що полягало у висловлюванні на її адресу нецензурної лайки, погроз, приниженні її при інших учнях у класі тощо.

Таким чином, можна підсумувати – нова норма цілком собі працює, причому працює в обидві сторони. І перешкодою тут може виступити лише неправильне оформлення відповідних матеріалів про адміністративне правопорушення, на що завжди слід звертати увагу, якщо вас дійсно цікавить результат у суді.