Продовжуємо розбирати Закон про валюту: ретроспективна відповідальність

Одночасно виникає питання, що ж робити в ситуації, коли та чи інша операція з валютою вже не є порушенням за новим законом, але початок такої операції або її повне завершення відноситься до періоду, коли новий закон ще не набув чинності. Чи буде в цьому випадку нести відповідальність за валютні порушення суб'єкт господарювання або громадянин?

Виходячи зі змісту статті 58 Конституції України, яка передбачає зворотну дію нормативно-правових актів, що пом'якшують або скасовують відповідальність особи, і яка є нормою прямої дії, такі особи повинні бути звільнені від відповідальності.

Але законодавець по-іншому врегулював це питання спеціальною нормою в Законі про валюту.

Так, згідно з ч. 8 ст. 16 Закону, суб'єкти валютних операцій, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «про врегулювання порядку отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» та (або) нормативно-правові акти Національного банку України з питань валютного регулювання й контролю, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяла на день вчинення таких порушень.

Ґрунтуючись на даній нормі, за порушення, вчинені до введення в дію Закону про валюту, наприклад, за відкриття рахунку в іноземному банку без індивідуальної ліцензії або за невиконання вимог щодо декларування валютних цінностей, до осіб, які їх вчинили, будуть застосовуватися відповідні фінансові та адміністративні санкції.

Однак дана норма закону про валюту явно суперечить нормам Конституції України, а саме вже згаданої вище ст. 58, яка не встановлює ніяких винятків у її застосуванні. Таким чином, при застосуванні таких штрафних санкцій до суб'єкта господарювання або громадянина, вони мають право оскаржити накладення даних штрафних санкцій, посилаючись на неконституційність норми, яка встановлює ретроспективне застосування відповідальності.

У разі ж, якщо не вдасться домогтися справедливості в судах загальної юрисдикції, залишається звертатися до Конституційного Суду України. Тут є два способи, передбачених Законом України «Про Конституційний Суд України». Перший – звернутися до суб'єктів права на конституційне подання, серед яких Президент України та народні депутати України з тим, щоб вони подали до Конституційного Суду України письмове клопотання про визнання норм, що містяться у ч.8 ст. 16 Закону про валюту неконституційними. Другий – звернутися самим із конституційною скаргою.

Таку можливість дає ст.55 Закону України «Про Конституційний Суд України». Відповідно до неї, конституційною скаргою є письмове клопотання про перевірку на відповідність Конституції України (конституційності) Закону України (його окремих положень), які були застосовані в кінцевому судовому рішенні в справі суб'єкта права на конституційну скаргу.

Який варіант захисту своїх прав ви оберете, залежить від ваших можливостей і бажання їх захищати. У будь - якому випадку рекомендується проявити наполегливість і відстояти свою правоту – для цього є всі законні підстави.