Чи можливо укласти шлюбний договір за умови реєстрації шлюбу громадянами України в Грузії?

З метою різноманіття почнемо з кінця та короткого висновку.

Для посвідчення шлюбного договору до реєстрації шлюбу нотаріусу потрібно підтвердити не намір одружитися, а саме юридичний факт: сторони вже подали заяву про реєстрацію шлюбу. Закон не встановлює окремої універсальної форми документа саме для нотаріуса. На практиці таким підтвердженням має бути офіційна довідка, витяг, повідомлення або інший документ компетентного органу реєстрації шлюбу, з якого однозначно видно: хто подав заяву, коли її прийнято, яким органом, щодо якої реєстрації шлюбу та, бажано, на яку дату призначена реєстрація.

Якщо заява подана до українського ДРАЦС, це найменш ризиковий варіант для українського нотаріуса. Якщо заява подана до грузинського органу реєстрації актів цивільного стану, український нотаріус формально може розглядати документ іноземного органу як доказ юридичного факту, але на практиці існує ризик відмови. Причина – це стаття 92 Сімейного кодексу України, сформульована в українській системі державної реєстрації шлюбу, а прямої норми, яка зобов’язує нотаріуса приймати саме іноземне підтвердження подання заяви для дошлюбного шлюбного договору, немає.

Тому, практично, варіанти можуть бути наступні:

• або подати заяву про шлюб в Україні та укласти шлюбний договір до шлюбу;
• або подати заяву до відповідного компетентного органу про шлюб в Грузії та отримати документ, який підтверджуватиме факт подачі такої заяви, і саме в даному випадку обов’язково проставити на такому документі апостиль;
• або спочатку зареєструвати шлюб у Грузії, а після цього укласти шлюбний договір в Україні, вже як подружжя.

1. Що саме повинен перевірити нотаріус.

Відповідно до Сімейного кодексу України, шлюбний договір можуть укладати не будь-які особи, які планують одружитися, а лише спеціально визначене коло осіб. Частина перша ст. 92 СК України прямо встановлює: «Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям».

Цю ж конструкцію повторює Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. У пункті 2.1 глави 5 розділу II зазначено: «Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжя мають право за власним бажанням укласти договір щодо вирішення питань життя сім'ї (шлюбний договір)...»; пункт 2.2 вимагає письмової форми у трьох оригінальних примірниках і нотаріального посвідчення; пункт 2.4 встановлює, що шлюбний договір, укладений до реєстрації шлюбу, набирає чинності в день реєстрації шлюбу п. 2 глави 5 розділу II Порядку.

Отже, нотаріус має встановити, що сторони перебувають в одному з двох статусів: або вони вже є подружжям, або вони є особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Просте пояснення сторін, бронювання церемонії, листування з органом реєстрації або намір одружитися не замінюють цього юридичного факту.

2. Як підтверджується подання заяви, якщо йдеться про український ДРАЦС

В українському праві подання заяви про шлюб регулюється одночасно СК України та Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Частина перша ст. 28 СК України передбачає: «Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими». Частина друга цієї статті встановлює особисте подання заяви.

Аналогічно частина перша ст. 14 вищезазначеного Закону встановлює, що для державної реєстрації шлюбу жінкою та чоловіком особисто подається заява до органу ДРАЦС за їх вибором, а особи, які подали таку заяву, вважаються нареченими. Частина четверта цієї ж статті передбачає загальне правило про реєстрацію шлюбу після закінчення одного місяця з дня подання заяви.

Звідси випливає практичний підхід. Для українського нотаріуса найпереконливішим доказом буде документ українського ДРАЦС, який підтверджує прийняття заяви. Це може бути довідка, витяг, повідомлення або інший офіційний документ відділу ДРАЦС, якщо він містить достатні реквізити. Закон не називає спеціальну форму саме для нотаріального посвідчення шлюбного договору, але документ має дозволяти нотаріусу зробити висновок, що сторони вже набули статусу наречених.

Якщо заява подавалася через електронний сервіс, доцільно не обмежуватися лише скріншотом або електронним повідомленням. Для нотаріальної дії краще отримати офіційне підтвердження від органу ДРАЦС або інший документ, який нотаріус зможе долучити до нотаріальної справи.

3. Чи достатньо будь-якого листа від грузинського РАЦС

Не будь-який лист. Для українського нотаріуса документ із Грузії має бути саме офіційним документом компетентного органу, а не інформаційним листом довільного змісту. Він повинен підтверджувати конкретний юридичний факт: орган реєстрації шлюбу Грузії прийняв заяву саме від цих двох осіб про реєстрацію саме їхнього шлюбу.

Якщо документ лише підтверджує запис на прийом, бронювання дати, оплату адміністративного збору або намір подати документи, цього недостатньо. Такий документ не доводить, що заява про реєстрацію шлюбу вже прийнята компетентним органом. Нотаріус у такій ситуації має підстави вважати, що вимога ст. 92 СК України не підтверджена.

Оптимальний документ від грузинського органу має бути апостильований та містити формулювання на кшталт: компетентний орган прийняв заяву громадян України із зазначенням їхніх персональних даних про реєстрацію шлюбу; заява зареєстрована такого-то числа; реєстрація шлюбу призначена або може бути проведена у визначеному порядку. Чим ближче зміст документа до підтвердження саме прийнятої заяви, тим менший ризик відмови нотаріуса.

4. Чи має заява бути саме українською

Якщо йдеться про заяву до українського ДРАЦС, вона подається в українській адміністративній процедурі. Відповідно, документальне підтвердження від українського органу буде українською мовою.

Якщо йдеться про документ грузинського органу, сам оригінал не зобов’язаний бути українською мовою. Він може бути виданий грузинською або іншою мовою, яку використовує компетентний орган Грузії. Водночас для українського нотаріального провадження його зміст має бути зрозумілим нотаріусу та придатним для долучення до нотаріальної справи.

Це випливає з правил про мову нотаріального діловодства та переклад документів. Ст. 15 Закону України «Про нотаріат» визначає, що мова нотаріального діловодства встановлюється законом про державну мову. За ст. 79 Закону України «Про нотаріат», нотаріус засвідчує вірність перекладу, якщо знає відповідні мови; якщо не знає, переклад робить перекладач, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Тому практично для грузинського документа потрібен переклад українською мовою. Без перекладу нотаріус не зможе належно встановити зміст документа, його реквізити та юридичний факт, який ним підтверджується. Безпечний варіант - зробити нотаріально засвідчений переклад в Україні або переклад у порядку, який прийме конкретний нотаріус.

5. Головний ризик: чи охоплює ст. 92 СК України заяву до іноземного органу

Це ключове практичне питання. Ст. 92 СК України говорить про осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Вона не уточнює прямо, що така заява має бути подана лише до українського ДРАЦС. Водночас системно ця норма розміщена у СК України, де процедура подання заяви детально описана саме щодо української державної реєстрації шлюбу.

Через це український нотаріус може зайняти одну з двох позицій.

Перша позиція - прийняти іноземний офіційний документ як підтвердження юридичного факту подання заяви про реєстрацію шлюбу за кордоном. Такий підхід більш гнучкий, особливо якщо обидві особи є громадянами України, документ належним чином оформлений, перекладений, а майбутній шлюб буде визнаватися в Україні.

Друга позиція - відмовити у посвідченні шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо заяву подано не до українського ДРАЦС. Мотивом буде те, що статус наречених у розумінні ст. 28 СК України прямо прив’язаний до подання заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану України. Така позиція є більш формалістичною, але її не можна виключати.

Саме тому грузинський документ не варто сприймати як гарантовану підставу для посвідчення дошлюбного шлюбного договору в Україні. Він може бути достатнім для одного нотаріуса, але недостатнім для іншого. На відміну від цього, довідка українського ДРАЦС про подання заяви створює значно вищий рівень правової визначеності.

6. Найбезпечніші практичні моделі

Перша модель - подати заяву в Україні та посвідчити шлюбний договір до шлюбу.

Це найчистіший варіант з точки зору українського нотаріуса. Сторони подають заяву до українського ДРАЦС, отримують підтвердження прийняття заяви, після чого нотаріус посвідчує шлюбний договір. Договір набирає чинності в день реєстрації шлюбу, що прямо відповідає ст. 95 СК України та пункту 2.4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Друга модель - зареєструвати шлюб у Грузії, потім укласти шлюбний договір в Україні.

Це практично найбільш надійний варіант, якщо сторони все одно планують реєстрацію шлюбу саме в Грузії. Після реєстрації шлюбу вони вже є подружжям. Тоді нотаріусу потрібно не підтвердження подання заяви, а документ про вже зареєстрований шлюб. Іноземний шлюб між громадянами України, укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, визнається в Україні за умовами українського законодавства про недійсність шлюбу, що випливає із ст. 58 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Третя модель - спробувати укласти шлюбний договір в Україні до грузинського шлюбу на підставі грузинської довідки.

Це можливо розглядати лише після попереднього погодження з конкретним нотаріусом. Документ має бути офіційним, виданим компетентним органом Грузії, апостильованим, перекладеним українською мовою та таким, що прямо підтверджує прийняття заяви про реєстрацію шлюбу. Простий лист, бронювання дати або листування з органом реєстрації не слід вважати достатніми.

Практична рекомендація

Якщо мета - мінімізувати ризик відмови нотаріуса, не варто покладатися лише на лист грузинського органу РАЦС. Найбезпечніше або подати заяву про реєстрацію шлюбу в Україні та укласти шлюбний договір до шлюбу, або зареєструвати шлюб у Грузії та після цього укласти шлюбний договір в Україні вже як подружжя.

Якщо сторони принципово хочуть підписати договір в Україні саме до грузинської реєстрації шлюбу, потрібно заздалегідь отримати від грузинського органу не довільний лист, а офіційне підтвердження прийняття заяви про шлюб. Документ має містити повні дані сторін, дату прийняття заяви, реквізити органу, підпис або інші офіційні реквізити та переклад українською мовою. Остаточне рішення про прийнятність такого документа ухвалюватиме нотаріус, який посвідчуватиме шлюбний договір.