Оскарження дій державних реєстраторів

Серед змін, що запроваджуються даним Законом, варто окремо звернути увагу на порядок оскарження дій державних реєстраторів, оскільки така можливість здатна суттєво обмежити зловживання ними своїми повноваженнями.

Зокрема, збільшується строк на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного реєстратора чи суб’єкта державної реєстрації як у сфері реєстрації прав так і юридичних осіб з 30 до 60 днів з дня їх вчинення. Перелік обов’язкових елементів такої скарги окрім даних скаржника, змісту і реквізитів оскаржуваного рішення, викладення обставин, якими обґрунтовуються вимоги скаржника, розширений відомостями  про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення та/або внесення відомостей до Державних реєстрів. Окрім того, до такої скарги необхідно додавати завірені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника.

За результатами розгляду скарги повноваження Мінюсту та його територіальних органів розширені можливістю направлення до ВКК нотаріату подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Така міра відповідальності за проведення реєстраційних дій з «відхиленнями» від вимог закону, як прогнозується, суттєво плине на «дисциплінованість» нотаріусів, у випадках реалізації їх повноважень як  державних реєстраторів.

Окрім того, як закон про реєстрацію прав так і закон про реєстрацію юридичних осіб, доповнені статтями про здійснення заходів контролю Мінюстом за дотриманням законодавства в сфері державної реєстрації. Дані заходи полягатимуть в моніторингу реєстраційних дій в Державних реєстрах та, у випадку виявлення порушень, проведенні перевірок державних реєстраторів. При виявленні порушень за результатами таких перевірок можуть прийматися рішення про:

1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Реєстру;

2) анулювання доступу державного реєстратора до Реєстру;

3) притягнення до адміністративної відповідальності;

4) направлення подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

5) скасування акредитації суб’єкта державної реєстрації.

Аналізуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що законодавець має на меті все ж створення дієвого механізму державного контролю за діяльністю державних реєстраторів.

Однак, що поряд із прогресивними змінами, для скаржників залишаються існуючі обмеження стосовно можливості оскарження до Мінюсту реєстраційних дій, проведених на підставі рішення суду та неможливість оскарження до територіальних органів Мінюсту рішень, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Щодо сфери державної  реєстрації юридичних осіб, то тут обмеження стосуються подання скарги до Мінюсту на реєстраційні дії, проведені на підставі рішення суду та існує заборона оскаржувати до територіального органу Мінюсту рішення, яким проведено реєстраційну дію. Разом із тим, у вищеперлічених ситуаціях в особи залишається право судового оскарження.

Тобто, складається ситуація, коли право особи на оскарження та його адміністративна процедура фактично визначені законом, однак їх значимість нівелюється встановленими обмеженнями щодо «предмету» скарги. Сподіваємось, що в подальших редакціях законодавець надасть можливість оскарження усіх рішень, дій та бездіяльності державних реєстраторів. Враховуючи динаміку змін «реєстраційного» законодавства останнім часом, можна припустити, що нам не довго доведеться чекати.