Особливості оподаткування транспортно-експедиторських послуг в міжнародних перевезеннях

Експедитор може залучати до виконання своїх обов’язків за договором ТЕ третіх осіб, і в такому разі саме він, а не третя сторона відповідає перед клієнтом за порушення договору (ч. 2 ст. 932 ЦКУ, ст. 14 Закону № 1955). Але для того, щоб притягнути експедитора до відповідальності за втрату, недостачу, псування вантажу або його несвоєчасну доставку, відповідні умови повинні бути прописані в договорі.

Розглянемо детальніше особливості оподаткування ПДВ експедиторських послуг саме при міжнародному перевезенні. Перше, на що слід звернути увагу, це те, що згідно з п.п. 195.1.3 ПКУ для цілей ПДВ міжнародним перевезенням визнається те перевезення, яке оформлене єдиним міжнародним перевізним документом.

Відповідно до ст. 9 Закону № 1955 такими документами можуть бути:

— авіаційна вантажна накладна (Air Waybill) — при перевезенні авіаційним транспортом;

— міжнародна автомобільна накладна (CMR);

— накладна СМГС (накладна УМВС);

— коносамент (Bill of Lading) — при перевезенні морським транспортом;

— накладна ЦІМ (CIM);

— вантажна відомість (Cargo Manifest).

Підпункт «а» пункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України визначає, що операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою. Причому, ця ставка застосовується за всім маршрутом перевезення в цілому, без ділення його на відрізки у межах митної території України й за її межами.

Експедитор може залучати до міжнародного перевезення перевізників чи інших учасників транспортно-експедиторської діяльності.  У такому випадку нульова ставка, визначена у вказаній вище нормі, застосовуватиметься саме такими перевізниками.

Таким чином, при отриманні коштів від замовника або за датою оформлення документів, що підтверджують факт здійснення міжнародного перевезення для замовника, залежно від того, яка з цих подій відбулася раніше, в експедитора виникає податкове зобов’язання з ПДВ на суму перевезення за нульовою ставкою, якщо перевізник є резидентом — платником ПДВ, та на суму наданих такому замовнику експедиторських послуг. У разі, якщо замовник є резидентом, то на суму наданих такому замовнику експедиторських послуг необхідно нарахувати податкове зобов’язання з ПДВ за ставкою 20 %. Також у даному випадку слід пам’ятати, що експедитор-резидент, який придбав послуги з міжнародного перевезення для замовника із залученням перевізника, що є резидентом та платником ПДВ, повинен подати Звіт про суми податкових пільг із ПДВ, в якому розрахунок не внесених до державного бюджету сум ПДВ внаслідок застосування нульової ставки здійснюється за алгоритмом, визначеним пп. 3 п. 2 розділу ІІ Порядку № 167. Нагадуємо, що Звіт про суми податкових пільг є податковою декларацією (п. 46.1 ПКУ). Тому за його неподання (несвоєчасне подання) буде накладатися штраф, встановлений п. 120.1 ПКУ( 170 грн за перше порушення, та 1020 за кожне повторне порушення протягом року). Також до посадових осіб підприємства може бути застосована адміністративна відповідальність згідно зі ст. 1631 КУпАП.

У випадку, коли залучений перевізник-резидент не є платником ПДВ, податкові зобов’язання з ПДВ у експедитора на вартість послуг із перевезення не виникають. Даний висновок податківці виклали в індивідуальній податковій консультації від 29.01.2018 № 312/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Також порядок оподаткування ПДВ транспортно-експедиторської діяльності визначено Узагальнюючою податковою консультацією, затвердженою наказом Державної податкової служби України від 06.07.2012 № 610 (далі – УПК № 610). Зокрема, у згаданій УПК № 610 вказано, що базою оподаткування ПДВ в експедитора є вартість наданих транспортно-експедиторських послуг (винагорода експедитора) та вартість послуг із перевезення, за умови, що перевізник є платником ПДВ. Якщо перевізник не є платником ПДВ, то вартість наданих таким перевізником послуг не збільшує базу оподаткування ПДВ в експедитора при наданні транспортно-експедиторських послуг замовнику.

Якщо ж експедитор-резидент співпрацює з закордонними перевізниками (нерезидентами), податкові зобов’язання з ПДВ у експедитора на вартість перевезення  не виникають (запитання 10 УПК № 610). Але, слід мати на увазі, що виплата винагороди нерезиденту за договорами перевезення є фрахтом. А цей вид доходу нерезидента, особливий — з нього отримувач послуг повинен утримати податки та сплатити їх до бюджету. Тобто, коли винагорода за перевезення потрапляє під визначення фрахту та виплачується нерезиденту, то із суми фрахту доведеться утримати податок за ставкою 6 %, а суму, що залишилася, перерахувати нерезиденту-перевізнику. Проте, якщо положеннями чинних міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, доходів (і в тому числі фрахту) передбачено інші ставки, то застосовуються саме норми міжнародних договорів. Слід зазначити, що міжнародні договори можуть повністю звільняти від утримання податку з виплачуваного доходу (фрахту) нерезиденту або ж зменшувати його ставку.

Штрафні санкції за ненарахування/неутримання та несплату податку на фрахт тому, складають 25 % від суми податку за перше порушення. За ті самі дії, вчинені протягом 1095 днів повторно, вам доведеться сплатити вже 50 % від суми податку на фрахт, а за вчинені вже втретє та більше — 75 %.

Отже, як бачимо, робота експедитора пов’язана з  багатьма ризиками, адже його діяльність охоплює практично всі аспекти транспортно-логістичного сектору, і в оподаткуванні кожного з них чимало підводних каменів.