Процедура банкрутства фізичної особи: межі звільнення від боргових зобов’язань

Інститут банкрутства фізичних осіб є відносно новим для правової системи України: він був запроваджений із прийняттям Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) у 2018 році. Його поява зумовлена необхідністю врегулювання ситуацій, коли громадяни через об’єктивні обставини опиняються у стані неплатоспроможності.

Основна ідея інституту неплатоспроможності фізичної особи полягає у відновленні платоспроможності фізичної особи, «фінансовому перезапуску» і звільненню від непосильних боргів.

Важливо розуміти, що банкрутство не означає автоматичне та повне списання всіх боргів. Законодавство встановлює чіткі межі звільнення боржника від фінансових зобов’язань, а також визначає категорії вимог, що підлягають подальшому виконанню навіть після завершення процедури.

Якщо фінансово-господарський стан боржника характеризується наявністю обставин, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов’язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями – це свідчить про загрозу неплатоспроможності.

Грошове зобов’язання (борг) - зобов’язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

До грошових зобов’язань належать також:

• зобов’язання щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів),
• страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
• зобов’язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов’язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

До складу грошових зобов’язань боржника, у тому числі зобов’язань щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов’язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зобов’язання з виплати авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Склад і розмір грошових зобов’язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов’язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов’язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Кредитором у банкрутстві фізичної особи може виступати будь-яка фізична особа чи юридична особа, а також контролюючий орган (податкова, митниця, Антимонопольний комітет і ряд інших), перед якими у боржника є невиконані грошові зобов’язання.

Податковий борг, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, визнається безнадійним та списується у процедурі реструктуризації боргів боржника.

Якщо ж згоди між боржником і кредиторами щодо реструктуризації не було досягнуто і суд прийняв рішення про визнання боржника банкрутом і перехід до процедури погашення вимог, то податковий борг теж підлягає сплаті за рахунок майна боржника.

Не підлягають реструктуризації у процедурі банкрутства борги боржника щодо:

• сплати аліментів;
• відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи;
• сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та щодо сплати інших обов’язкових платежів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Якщо така заборгованість існує, вона повинна бути сплачена до початку процедури банкрутства, оскільки план реструктуризації боргів боржника затверджується господарським судом лише після повного погашення вказаних боргів.

Фізична особа не звільняється від подальшого виконання вищенаведених боргів після завершення усіх судових процедур у справі про неплатоспроможність. Такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині.

Що ж до інших вимог, то господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів.