Способи відшкодування шкоди заподіяної внаслідок збройної агресії росії

1. Адміністративні механізми компенсації завданої шкоди
2. Рішення національного суду
3. Міжнародні судові органи

Адміністративні механізми компенсації завданої шкоди

Наразі державою на законодавчому рівна поки не розроблено чіткого алгоритму дій отримання компенсації фізичними/юридичними особами за понесені збитки, проте вже є багато напрацювань.

Зокрема, Міністерством юстиції України ще в червні було анонсовано створення міжнародної комісії з розгляду претензій, яка б розглядала претензії фізичних, юридичних осіб та держави щодо збитків, завданих вторгненням Росії в Україну. Передбачається також, що механізм повинен забезпечити створення спеціального компенсаційного фонду, який в тому числі буде фінансуватись за рахунок знайдених та вилучених активів рф та пов’язаних з нею осіб.

Крім того, на розгляді ВРУ перебуває два нових законопроекти, що стосуються питання виплати компенсацій постраждалим унаслідок військової агресії рф, а саме:

• проект Закону № 7198 від 24.03.2022 року про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, який передбачає забезпечення компенсації громадянам України та збір інформації для майбутніх позовів держави Україна до рф у зв’язку з військовою агресією рф. Вказаний проект закону передбачає надання компенсацій лише фізичним особам, ОСББ та житловим кооперативам. Регулювання питання надання компенсації бізнесу даний законопроект не передбачає. Втім оскільки даний законопроект «застряг» ще у першому читанні, сподіватись на швидке вирішення питання щодо компенсації фізичним особам теж марно;
• проект Закону № 7385 від 17.05.2022 року про відшкодування шкоди завданої потерпілому внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який передбачає запровадження на державному рівні інституту відшкодування потерпілим шкоди, завданої збройною агресією рф. Вказаний законопроект наразі ще опрацьовується в комітеті, а отже теж не зрозуміло коли та у якому виді такий механізм запрацює.

Також, слід зауважити, що Фондом держмайна України та Міністерством економіки України розроблено проект Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв’язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності. Проте, він лише поки оприлюднений з метою обговорення на сайті Мінекономіки України.

Варто наголосити, що власники пошкодженого/знищеного нерухомого майна вже мають можливість подати інформаційне повідомлення органам влади та зафіксувати такі пошкодження чи руйнування (порядок подання такої інформації затверджено постановою КМУ від 26 березня 2022 р. № 380). Повідомлення можна подати через мобільний додаток Дія, центр надання адміністративних послуг або нотаріусів. Воно подається незалежно від місця перебування чи проживання особи.

Які саме відомості повинно містити інформаційне повідомлення?

• ПІБ заявника;
• РНОКПП (податковий номер), або за його відсутності серію, номер паспорта, місце та дату видачі;
• контактні дані заявника (мобільний телефон, електронна пошта);
• відомості щодо нерухомого майна:

  тип об’єкта (квартира, приватний будинок, садовий/дачний будино, інші житлові приміщення); адреса; загальна площа; за наявності реєстраційний номер нерухомого майна згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

• дані про кількість осіб, що проживали в нерухомому майні;
• відомості про пошкоджене/знищене майно, в тому числі опис пошкодження, фото та відеофіксацію (указати на відео ПІБ, адресу, дату). Якщо в ЗМІ є фото з вашим житлом, на якому зафіксовані руйнування, такі посилання слід також додати до звернення.

Інформаційне повідомлення подається щодо кожного нерухомого об’єкта окремо. Якщо об’єкт нерухомого майна знаходиться у спільній власності декількох осіб, достатньо заяви лише одного співвласника.

Варто зауважити, що хоча подання такого інформаційного повідомлення передбачено в постанові КМУ, статус такого повідомлення не закріплено в законах як і не передбачено обов’язку держави стосовно регулювання та вчинення подальших дій щодо такої інформації.

Що ж як бачимо, держава має напрацювання щодо розроблення алгоритмів дій та механізмів надання компенсації та продовжує працювати в такому напрямку, проте коли саме будуть розроблені та затверджені правові механізми для захисту прав та інтересів громадян та юридичних осіб поки невідомо.

Рішення національного суду

Поки адміністративні механізми відшкодування шкоди розробляються, слід звернути увагу на судові механізми, які в даному випадку можуть стати тим самим рятівним жилетом для багатьох українців. Можна виділити два окремих шляхи судової практики.

1. Стягнення компенсації з України.

Враховуючи, що в Україні збройна агресія з боку рф триває вже з 2014 року, в судовій системі напрацьовано практику у таких спорах, яку можливо застосувати за аналогією і щодо повномасштабного військового вторгнення рф, яке почалося з 24.02.2022 року.

До прикладу в Постанові ВП ВС від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц про відшкодування Державою Україна в особі КМУ завданої терористичним актом майнової шкоди (у розмірі реальної вартості майна) через пошкодження об’єкта комерційної нерухомості на підконтрольній Україні території в м. Маріуполі розглянуто питання щодо стягнення компенсації з Держави Україна за невиконання нею свого позитивного обов’язку.

Держава зобов’язана забезпечувати повагу до прав людини шляхом гарантії таких прав. Вказане може здійснюватися як шляхом здійснення певних активних дій державою (позитивні зобов’язання держави), так і утриманням вчинення таких дій (негативні зобов’язання держави).

В даному випадку нас цікавлять саме позитивні зобов’язання держави, в які входять в тому числі і прийняття законодавчих актів, які б були покликані регулювати відносини щодо компенсації збитків особами, які понесли моральні та майнові втрати внаслідок дій рф.

Отже, як вже було зазначено вище, державними органами України поки не розроблено механізмів отримання відшкодування за завдані збитки спричинені окупантом, а тому особи мають право на компенсацію від держави за невиконання нею свого позитивного обов’язку за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Особа, яка має майновий інтерес, може розглядатися як така, що має "легітимне очікування" успішної реалізації її права вимоги (зокрема, відшкодування державою шкоди) у сенсі статті 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві.

Тобто, як вбачається відсутність у національному законодавстві відповідних положень щодо відшкодування власникові шкоди, заподіяної її майновим правам, дає підстави особі, яка вважає, що державою не був виконаний такий позитивний обов’язок, вимагати від неї компенсації за це невиконання на підставі ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Оскільки Конвенція покликана захищати права, які є практичними й ефективними, порушення державою будь-якого з конвенційних обов`язків може зумовлювати необхідність присудження за це компенсації.

Отже, як бачимо порушення права особи зумовлене відсутністю у національному законодавстві відповідних приписів щодо відшкодування власникові майна шкоди, встановленого ст. 1 Першого протоколу Конвенції підлягає захисту шляхом виплати відповідної компенсації від держави.

Простіше кажучи від держави можна вимагати не збитків за пошкодження майна, а компенсації шкоди, яка була завдана затягуванням у визначенні саме механізму надання такої компенсації, так для прикладу якщо внаслідок бойових дій у особи було знищено майно на суму 100 тис. грн то вона може вимагати не цю суму, а відповідну компенсацію за те, що вона не змогла стягнути цю суму впродовж розумного строку.

Крім того, важливим моментом у вказаному спорі є те, що у держави відсутнє зобов’язання компенсувати понесену шкоду у межах її реального розміру. Аналізуючи судову практику, яка склалася у таких правовідносинах, судами як правило визначається розмір компенсації від 30 000 грн до 100 000 грн та залежить від обставин справи.

2. Стягнення шкоди з держави агресора.

В процесуальному законодавстві більшості країн затверджено норми, які передбачають судовий імунітет держав від цивільних позовів. Передбачений як національним так і міжнародним законодавством «юрисдикційний імунітет» держав у національному суді, не давав можливості отримати українцям будь-які відшкодування з рф.

Довідково. Стаття 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі в національному суді іншої держави.

Тобто, саме відсутність згоди держави-агресора виступати відповідачем у таких справах була однією з перепон в отриманні нашими громадянами відшкодування.

14 квітня 2022 року Верховний Суд у своїй Постанові по справі № 308/9708/19 сформував позицію у справах щодо відшкодування шкоди, завданої державою-агресором в якій дійшов висновків, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено рф, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії рф, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Важливими питаннями в таких судових справах залишаються:

1. доведення понесених збитків внаслідок саме військової агресії рф;
2. забезпечення виконання рішень національних судів про стягнення завданої рф шкоди.

Щодо питання доведення понесених збитків, то тут важливо виконати наступні дії (за можливості):

• подати заяву до поліції про вчинення щодо вашого майна правопорушення;
• мати всі оригінали (копії) документів, що підтверджують право власності на майно;
• зібрати всю інформацію, що стосується події вчинення відповідного злочину (дата, час, місце), статті в ЗМІ та повідомлення органів влади щодо пошкодженого/зруйнованого майна;
• самостійно зафіксувати пошкодження майна (фото/відео фіксація);
• отримати акт, що підтверджує знищення/пошкодження майна, складений працівниками місцевої влади, військово-цивільною адміністрацією;
• провести експертизу з метою оцінити розмір завданих збитків (прямі – вартість пошкодженого/знищеного майна та непрямі – упущена вигода).

Стосовно питання виконання судового рішення, то зрозуміло, що наявних активів рф в Україні не вистачить аби відшкодувати шкоду всім потерпілим особам. В такому випадку, можливим варіантом є визнання та виконання рішення українського суду в іноземній державі з якими Україна уклала двосторонні договори про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справа, до прикладу Польща, Литва, Грузія, Чехія, ін. або ж з іншими країнами на підставі принципу взаємності, до прикладу Великобританія, Німеччина.

Проте, однією з умов визнання та виконання такого судового рішення в іншій державі є те, що таке рішення не повинно суперечити публічному порядку та принципам законодавства цієї держави. Якщо рішення національного суду буде суперечити публічному поряду в частині концепції державного імунітету іншої держави, оскільки такі держави оцінюватимуть власний публічний порядок, а не публічний порядок країни винесення рішення, тобто України, то існує вірогідність, що у визнанні такого рішення буде відмовлено.

В такому разі, слід звернути увагу на ст. 11 Європейської конвенції про імунітет держав (Україна не є учасницею), яка говорить, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції в суді іншої Договірної держави, якщо судовий розгляд стосується відшкодування за тілесне ушкодження або матеріальні збитки, або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Державами учасниками такої Конвенції є Австрія, Бельгія, Кіпр, ФРН, Великобританія, Люксембург, Нідерланди, Швейцарія, які в подальшому маємо надію займуть позицію України у визнанні та виконанні такого рішення.

Щодо визнання та виконання рішення в США, то таке можливе лише у разі визнання урядом США російську федерацію державою-спонсором тероризму, оскільки Закон про імунітет іноземних суверенів 1976 року (FSIA) передбачає, що іноземна держава не має імунітету у будь-якій справі про відшкодування грошової шкоди за тілесні ушкодження або смерть, які були спричинені тортурами, позасудовим вбивством, диверсією літака, захопленням заручників, якщо іноземна держава надавала матеріальну підтримку чи ресурси на такі дії, якщо іноземну державу визнано державою-спонсором тероризму.

Наразі за офіційними повідомленнями Білого дому США не готові визнати рф спонсором тероризму пояснюючи, що не вважають такий крок ефективним, а отже на території США де варто було б сподіватись на виконання рішень, така надіє є передчасною.

Тож, з огляду на викладене, наразі отримання відшкодування за знищене/пошкоджене майно в судовому порядку є найбільш вірогідним та доцільним способом відновити свої права. Маємо надію, що поки позови фізичних/юридичних будуть розглядатися в судовому порядку, іноземні держави допоможуть нам в пошуку та закріпленні механізмів в подальшому виконати таке рішення.

Міжнародні судові органи

Європейський суд з прав людини

З метою отримання справедливої сатисфакції за спричинення майнової та моральної шкоди потерпілі мають право звертатися в тому числі і до ЄСПЛ.

Звісно, заподіяння збитків в контексті порушення права на мирне володіння своїм майном, передбачене ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції є підставою звернення до Європейського суду з прав людини, проте найбільш вагомим аспектом у таких справах це є знову ж таки можливість виконання відповідачем такого рішення.

Як відомо, після того, як рф була виключена з Ради Європи, державна дума рф проголосувала за вихід з Європейського суду з прав людини, що тепер дає можливість  країні агресору не виконувати рішення ЄСПЛ, які вступлять в силу після 15 березня 2022 року, а тому знову ж таки є проблема щодо можливості виконання рішення.

Крім того, перед зверненням до ЄСПЛ необхідно спершу вичерпати ефективні національні засоби захисту.

Звісно, відшкодування шкоди в ЄСПЛ не варто виключати, адже часи змінюються і з ним змінюється, як влада, так і законодавство і наявність відповідного рішення Європейського Суду у якому буде підтверджено порушення прав громадян та встановлено розмір понесеної шкоди буде доволі вагомим в майбутньому як для потерпілої особи, так і для Держави Україна в цілому, а тому таких механізм відшкодування шкоди є досить позитивним.

Міжнародний інвестиційний арбітраж

Інвестиційний арбітраж по суті є центром вирішення спорів між іноземними інвесторами та державою, в якій ці інвестиції знаходяться. У 1998 році між урядами України та рф було підписано Угоду про заохочення та взаємний захист інвестицій, відповідно до якої Україна повинна залучати та захищати інвестиції бізнесу рф, а рф інвестиції українського бізнесу на своїй території.

Проте, в такому разі виникає юрисдикційне питання, оскільки в більшості випадків збитки бізнесу були спричиненні на території саме України.

У справах щодо анексії Криму, де позивачами виступав кримський бізнес, арбітражні суди дійшли висновку, що критерій «обумовленості відповідно до міжнародного права» не стосується території. Це означає, що застосування підписаної Угоди між Україної та рф залежить не від того, чий Крим de jure, а від того, хто de facto здійснює над ним контроль, а тому в такому разі бізнес на окупованих територіях має юрисдикційну можливість подати позов до рф до Міжнародного інвестиційного арбітражу.

Проте, знову ж таки, як бачимо у справі Ощадбанку, який став першою українською державною компанією, що звернулася до інвестиційного арбітражу за Угодою через експропріацію свого майна в Криму у 2016 році, хоча арбітражний суд ad hoc у Парижі задовольнив позовні вимоги в української сторони, рф спромоглась оскаржити дане рішення та скасувати його. Підставою для скасування стало неправильне встановлення арбітражем своєї компетенції щодо розгляду справи. На даний час, українська сторона оскаржила вказане рішення в касації і результати такого оскарження поки невідомі, а тому як бачимо, крапку повинен буде поставити в цьому рішенні та сформулювати вже прецедентну практику саме Касаційний суд Франції.

Висновок

Розпочавши повномасштабну війну на території України, країна агресор спричинила значні моральні та матеріальні збитки населенню та бізнесу в нашій державі. Як наслідок, будучи окупантом, рф та її посадовці повинні бути притягнуті не лише до кримінальної відповідальності, а й понести економічну відповідальність аби відшкодувати спричинену шкоду. Як бачимо, Україна та весь світ працюють над тим аби виявити та арештувати активи рф та її високопосадовців, паралельно розробляючи нові механізми звернення стягнення на такі активи з метою надання компенсацій постраждалим, а тому віримо в краще, віримо в ЗСУ та в нашу перемогу!