Статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів: порядок отримання, проблематика та судова практика

Чинним законодавством України передбачено надання спеціального статусу дітям, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Так, відповідно до Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, це дитина, яка внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту отримала поранення, контузію, каліцтво, зазнала фізичного, сексуального, психологічного насильства, була викрадена або незаконно вивезена за межі України, залучалася до участі у військових формуваннях або незаконно утримувалася, у тому числі в полоні.

За даними, наведеними в Публічному звіті голови Нацсоцслужби про підсумки діяльності за 2023 рік, в Україні статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, отримали 120 973 дитини. Із зазначеної кількості:

• 175 дітей отримали поранення, контузію, каліцтво;
• 120 094 дітей зазнали психологічного насильства;
• 10 дітей зазнали фізичного насильства;
• 27 дітей незаконно утримувалися, зокрема, у полоні.

Механізм надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів визначено Порядком надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 268 (далі - Порядок).

Даний Порядок був прийнятий ще в далекому 2017 році та здебільшого був орієнтований на дітей, що постраждали внаслідок подій антитерористичної операції. Проте, із внесення у 2023 році змін до даного Порядку, його положення застосовуються і до дітей, що постраждали внаслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України.

Зокрема, в червні 2023 року до Порядку було додано пункт третій, згідно із яким, право на отримання статусу має дитина, а також особа, яка на час воєнних дій, збройних конфліктів, збройної агресії Російської Федерації не досягла 18 років (повноліття), і в результаті:

• отримали поранення, контузію, каліцтво;
• зазнали фізичного, сексуального насильства;
• були викрадені або незаконно вивезені за межі України;
• залучалися до участі у діях воєнізованих чи збройних формувань;
• незаконно утримувалися, у тому числі в полоні;
• зазнали психологічного насильства.

Для надання статусу законний представник дитини або інші особи, передбачені Порядком, подають до служби у справах дітей заяву про надання статусу, згоду на обробку персональних даних відповідно до Закону України “Про захист персональних даних” і засвідчені в установленому порядку копії таких документів:

• свідоцтва про народження дитини або іншого документа, що посвідчує особу дитини;
• документа, що посвідчує особу заявника;
• документа, що підтверджує повноваження законного представника дитини (у разі коли дитина постійно проживає/перебуває у закладі охорони здоров’я, закладі освіти або іншому дитячому закладі, - документа, що підтверджує факт перебування дитини в такому закладі) або родинні стосунки між дитиною та заявником;
• довідки про взяття дитини на облік як внутрішньо переміщеної особи (у разі наявності);
• паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки (у разі наявності);
• паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон (у разі наявності);
• витягу з реєстру територіальної громади (у разі наявності).

Вказаний перелік є загальним для усіх підстав з яких отримується статус. В свою чергу, в залежності від конкретної підстави отримання статусу, необхідно подати додаткові документи.

Зокрема, якщо статус отримується з підстави отримання дитиною поранення, контузії або каліцтва, додатково слід надати:

• виписки з медичної картки дитини або консультаційного висновку спеціаліста, видані після медичного обстеження та лікування дитини в закладах охорони здоров’я та науково-дослідних установах, визначених МОЗ, із зазначенням діагнозу згідно з Міжнародною класифікацією хвороб та споріднених проблем здоров’я десятого перегляду, отриманих у період здійснення воєнних дій, збройних конфліктів.

Якщо статус отримується з підстав здійснення на дитину фізичного, сексуального насильства, її викрадення або незаконного вивезення за межі України, залучення до участі у діях воєнізованих чи збройних формувань, незаконного утримання, у тому числі в полоні, необхідно надати також:

• заяви про вчинення щодо дитини кримінального правопорушення або про залучення дитини до провадження як потерпілої, зареєстрованої в установленому порядку у відповідних правоохоронних органах;
• витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження (незалежно від результатів досудового розслідування) за зазначеною заявою про вчинення злочину щодо дитини в зоні воєнних дій та збройних конфліктів;
• висновку експерта за результатами судової експертизи (за наявності), проведеної в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні, якою встановлено факти фізичного, сексуального насильства щодо дитини внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (за обставин, передбачених у підпункті 2 пункту 3 цього Порядку).

У випадку якщо дитина зазнала психологічного насильства та на цій підставі отримує статус, також подається:

• висновок оцінки потреб сім’ї (особи) у соціальних послугах, підготовлений центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
• копія посвідчення з написом “Посвідчення члена сім’ї загиблого”, якщо дитина отримала статус відповідно до Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740;
• копії свідоцтва про смерть та документа, що підтверджує загибель особи внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, або копія документа, що підтверджує смерть особи внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, у разі загибелі батьків дитини або одного з них із числа цивільних осіб.

Слід зазначити, що дитина, якій виповнилося 14 років, має право самостійно звернутися до служби у справах дітей та подати вищезазначені документи.

Рішення про надання або відмову в наданні статусу приймається органом опіки та піклування протягом 30 календарних днів з дати реєстрації заяви про надання статусу за результатами розгляду комісії з питань захисту прав дитини документів.

Відповідно до ЗУ «Про охорону дитинства» статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, надається органом опіки та піклування за місцем реєстрації дитини як внутрішньо переміщеної особи.

Крім того, положеннями Порядку визначено, що статус надається органом опіки та піклування за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування дитини як внутрішньо переміщеної особи, за місцем звернення, якщо місце проживання/перебування дитини не задеклароване/ не зареєстроване або задеклароване/зареєстроване на території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованій Російською Федерацією, або за місцем виявлення такої дитини місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування.

Тобто, за загальним правилом, документи подають до органу опіки та піклування за зареєстрованим місцем проживання дитини як внутрішньо переміщеної особи.

На нашу думку, саме в даних приписах законодавства і починається проблематика даного питання.

Усі ми прекрасно розуміємо, що внаслідок бойових дій страждають не лише діти, що перебувають або перебували на прифронтових та окупованих територіях та наразі є внутрішньо переміщеними особами. Стражданням піддаються також діти, що знаходяться на території України, де не ведуться активні бойові дії, але яким довелося побачити та пережити наслідки ракетних, безпілотних та інших атак росії.

Однак, на даний час, і законодавство України і судова практика складається таким чином, що на отримання статусу можуть претендувати лише діти, що є внутрішньо переміщеними.

Зокрема, Верховний Суд у Постанові від 24.01.2023 року у справі № 360/3668/18 зробив висновок про те, що у вирішенні питання щодо можливості надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, слід виходити з наявності у дитини статусу внутрішньо переміщеної особи.

І хоча обставини даної справи стосувалися ще подій антитерористичної операції, зазначений висновок охоче дублюється і в рішеннях судів з приводу дітей, що постраждали саме внаслідок повномасштабного вторгнення рф.

На наш погляд, у даному питанні цікавим є Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 року у справі №580/5115/24.

За обставинами даної справи, позивачка звернулася до суду із вимогами про:

• визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Уманської міської ради від 19.03.2024 про розгляд питання щодо надання її дітям статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів
• зобов'язання Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Уманської міської ради надати її дітям статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Позовні вимоги були вмотивовані тим, що малолітні діти позивачки постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, а саме через ракетний удар по будинку в м. Умань 28.04.2023 року її діти зазнали психологічної травми.

Тобто, обставини даної справи стосувалися саме тих дітей, які постійно проживали на території України, де не велися активні бойові дії, не були внутрішньо переміщеними, тощо та постраждали внаслідок ракетних, безпілотних та інших атак рф по Україні.

У зв'язку з виникненням спірних питань при зверненні громадян, служба у справах дітей Уманської міської ради 01.01.2024 звернулась до Міністерства соціальної політики з проханням надати роз'яснення по наявній заяві.

Листом Мінсоцполітики України від 14.02.2024 № 3689/0/2-24/43 було підтверджено підстави надання дітям статусу, відповідно до Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 року № 268.

Додатково було повідомлено, що народним депутатом України Третьяковою Г.М. поданий проект Закону України "Про основи соціальної захищеності дітей, які постраждали в наслідок повномаштабної збройної агресії Російської Федерації проти України". Законопроект спрямований на захист прав та інтересів дітей, які постраждали внаслідок повномаштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, залежно від шкоди, завданої дитині такою агресією.

Тобто, фактично, Мінсоцполітики України не надало чітких вказівок для прийняття рішення по даній заяві та грубо кажучи, переклало відповідальність за прийняття рішення на службу у справах дітей Уманської міської ради. При цьому, Мінсоцполітики України, знаючи про наявну правову проблему просто послалося на законопроект, який може бути потенційно прийнятий.

За наслідком цього, комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Уманської міської ради 19.03.2024 прийняла рішення, згідно з яким законодавством не врегульовано питання надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, таким дітям як діти заявниці, у зв'язку з чим, під час голосування всі члени комісії утрималися, тому рішення по суті прийнято не було.

За наслідком розгляду даної справи, суд скасував оскаржуване рішення та зобов’язав Комісію з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Уманської міської ради повторно розглянути питання щодо надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів дітям позивачки та прийняти одне з рішень, яке передбачено чинним законодавством.

Тобто, фактично суд зазначив, що чинним законодавством не передбачено утримання членів комісії від голосування, а відтак відповідач не прийняв по суті рішення про надання або відмову в наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, З огляду на це, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Уманської міської ради надати її дітям статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, суд вказав, що така вимога є передчасною, оскільки відповідачем не було прийнято рішення по суті заяви.

На жаль, дізнатися чим закінчилася дана справа та чи дійсно надали дітям позивачки відповідний статус ми не можемо, а тому лише сподіваємося, що комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Уманської міської ради зайняла сторону постраждалих дітей.

Підсумовуючи вищевикладене, хочемо зазначити, що порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів є досить прозорим та зрозумілим, проте лише для дітей, які є внутрішньо переміщеними.

Що ж стосується дітей, які постраждали внаслідок атак російської федерації по території України, де не велися бойові дії, то в даному випадку маємо істотну прогалину в законодавстві, яка буде вирішуватися або законодавцем або ж судовою практикою.