Стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса

Зобов'язати того з батьків, хто ухиляється від утримання дитини, виконувати свої обов'язки можливо не тільки в судовому порядку. У даній публікації поговоримо про альтернативний спосіб захисту права дитини на достатній рівень забезпечення – стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса.

Частью 1 ст. 189 СК родителям предоставлено право заключить договор об уплате алиментов на ребенка, условия которого (о размере алиментов, сроки их выплаты и т.п.) не должны нарушать его права.

Аліменти за домовленістю батьків можуть виплачуватися у твердій грошовій сумі, що виплачується періодично або одноразово, у частині від заробітку (доходу) платника, шляхом надання майна або іншим шляхом, встановленим сторонами в договорі. Може бути передбачено також поєднання декількох способів.

Якщо розмір аліментів визначено у твердій грошовій сумі, щорічно підлягатиме індексації (згідно з ч.2 ст. 184 СК), якщо сторони не визначать у договорі інші умови.

Размер алиментов стороны определяют по договоренности между собой, но ни в коем он не может быть меньше предусмотренного законом минимального гарантированного размера алиментов на одного ребенка — 50 процентов прожиточного минимума для ребенка соответствующего возраста. В противном случае такой договор по решению суда будет признан недействительным.

Договір повинен бути укладений письмово й підлягає нотаріальному посвідченню.

Зміни до договору про сплату аліментів можуть вноситися протягом усього часу дії договору за взаємною згодою сторін шляхом укладення ними відповідної угоди в письмовій формі з нотаріальним посвідченням.

Одразу відзначимо, що договір між батьками про сплату аліментів на дитину спрямований насамперед на добровільне виконання матір'ю або батьком дитини її аліментного боргу.

Однак, у разі невиконання батьком (матір'ю) свого обов'язку за договором, стягнення аліментів здійснюється не за судовим рішенням, а на підставі виконавчого напису нотаріуса органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, спрямована на підтвердження права на стягнення грошових сум або витребування майна в боржника. Проводиться воно нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача.

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, повинні бути зазначені:

• сведенивідомості про найменування та місце проживання або перебування стягувача та боржника;
• дата й місце народження боржника, місце його роботи;
• номера счетов в банках, кредитных учреждениях;
• строк, за який повинно проводитися стягнення;
• інформація про суму, що підлягає стягненню, або предметів, які підлягають витребуванню, включаючи пеню, штрафи, відсотки і т. ін.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

До заяви стягувача додаються:

1. оригінал нотаріального посвідченого договору про виплату аліментів;
2. документ, що підтверджує прострочення виконання зобов'язання боржником. Таким документом може бути письмова вимога про оплату боргу по аліментах із підтвердженням отримання цієї вимоги (розписка боржника про отримання або повідомлення про вручення поштового відправлення).

Звертаємо увагу, що на підставі ст.196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана виплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Однак нотаріус уповноважений здійснювати виконавчий напис про стягнення пені тільки в тому випадку, якщо таке положення передбачено договором.

У свою чергу, боржник може оскаржити таку нотаріальну дію шляхом подання позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Як показує судова практика, найбільш частою підставою для подання та задоволення такого позову є недотримання вимоги про безспірність заборгованості. Тобто між сторонами є спір про розмір і/або строки заборгованості по аліментах, відсутнє підтвердження відправки та / або отримання боржником вимоги про погашення заборгованості, закінчення строків давності та ін.

ВСУ у своїй постанові від 05.07.2017 р. у справі №754/9711/14-ц зробив висновок, що оскільки законодавством України не передбачено переліку виняткових обставин, що свідчать про наявність спору про заборгованість. такі обставини повинні бути встановлені судом у кожному окремому випадку, відповідно до загальних принципів цивільного процесу, на підставі досліджених доказів.

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що укладення договору про сплату аліментів на дитину є одним із способів батьків врегулювати порядок виконання свого обов'язку забезпечувати дитину, а можливість стягнення аліментів у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса — одна з гарантій виконання платником аліментів умов договору.