Велика Палата ВС зробила черговий висновок щодо пропуску прокурором строків на звернення до суду

У даному випадку йдеться про оскарження прокурором ненормативних актів у порядку адміністративного судочинства, строк на оскарження яких встановлено у 6 місяців з дня виникнення підстав, які дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення вимог до суду (ч.2 ст. 99 КАС у редакції до 15.12.2017 р.).

У справі № 826/13768/16 Прокурор вважав таким моментом-отримання листа від Держгеонадра, яке відмовилося пред'являти самостійний позов. Тим самим відповідно до ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» у прокурора з'явилися підстави пред'являти позов на захист інтересів держави, коли відповідний орган не здійснює їх захист.

Суд першої інстанції, порахував таким моментом дату, коли прокурор вперше дізнався про порушення прав та інтересів держави в ході одного з кримінальних проваджень. Але, поки прокурор звертався з відповідними листами в Держгеонадра, 6-ти місячний термін вже закінчився.

Апеляційна інстанція трактувала дану норму таким чином, що 6-ти місячний термін для звернення з позовом для органу влади встановлюється з моменту видання оскаржуваного ненормативного акту. Дану позицію Апеляційний суд засновував висновками Верховного Суду України в постанові у справі № 810/2041/14 від 03.11.2015 р., відповідно до яких строк для звернення з позовом у суб'єкта владних повноважень починає спливати з дня виникнення підстав, підставою для цього є факт порушення, вчинений у визначений час, а не факт, коли про це стало відомо прокурору.

Вирішуючи дану справу, Велика Палата ВС в постанові від 13.02.2019 р. не не знайшла підстав для відступу від вищевказаної правової позиції, але зробила деякі поблажки і для держави:

• початок закінчення строку, встановленого для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень, не пов'язаний з моментом створення такого суб'єкта або наділення його відповідними функціями і компетенцією, оскільки інше призводить до можливості держави такими діями практично необмежено в часі реалізовувати право на звернення з позовом на свій розсуд. Таким чином, за своєю природою повідомлення прокурором відповідного суб'єкта владних повноважень про майбутнє звернення прокурора до суду, витребування документом для підтвердження підстав для представництва – не може слугувати механізмом для продовження встановлених законом строків для звернення до суду, оскільки це призведе до постійного стану невизначеності в публічно-правових відносинах, порушення стабільності в діяльності суб'єктів владних повноважень.
• Велика палата ВС звертає увагу на те, що обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва в кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду мають враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом 6-ти місяців з дня виявлення таких порушень. Однак, направлення листів до відповідних органів, що стосуються здійснення захисту інтересів держави, не призупиняє й не перериває перебігу строків, встановлених процесуальним законодавством.

На жаль, висновки ВП ВС, на наш погляд, не тільки не дозволили «виняткову проблему» для правозастосовчої практики, але й ще можливо більш заплутали. І навіть, відмовляючи прокурору в задоволенні даної касаційної скарги, надали йому інструмент для відновлення строків на звернення до суду з інших численних «прострочених» позовів.

Адже, з одного боку, ВП ВС відмовила у відступі від висновків, зазначених у Постанові ВСУ від 03.11.2015 р., де зазначено, що 6-ти місячний строк звернення до суду починає спливати для суб'єктів владних повноважень саме з дати вчинення порушення інтересів держави.

Але, з іншого боку, якщо прокурор через 10 років у ході процесуального керівництва по якомусь кримінальному провадженню виявить це порушення, і дотримається 6-ти місячний строк на звернення з позовом, — то на підставі даного рішення ВП ВС — такі причини пропуску строку повинні враховуватися судами як поважні.