Визнання батьківства чи встановлення факту батьківства: з якою вимогою звернутися до суду?

Визнання батьківства чи встановлення факту батьківства: з якою вимогою звернутися до суду?

Питання походження дитини має не лише сімейне, а й істотне юридичне значення. Від того, чи встановлено або визнано батьківство, залежать аліментні зобов’язання, спадкові права дитини, право батька на участь у вихованні, а також інші важливі правові наслідки.

У справах щодо визначення походження дитини від батька, коли мати та батько не перебувають у шлюбі між собою, а запис про батька у Книзі реєстрації народжень здійснено за вказівкою матері (відповідно до статті 135 СК України), законодавство передбачає два можливі механізми:

• позасудовий - шляхом подання спільної заяви матері та батька дитини до органу ДРАЦС;
• судовий - на підставі рішення суду.

Якщо спільне подання заяви є неможливим (зокрема, у разі наявності спору щодо походження дитини, смерті ймовірного батька, зникнення його безвісти або коли батьківство помилково записано за іншою особою), єдиним можливим варіантом захисту прав дитини є звернення до суду.

При цьому закон розрізняє дві різні судові процедури: визнання батьківства та встановлення факту батьківства.

Різниця між визнанням батьківства та встановленням факту батьківства

Відповідно до ст. 128 СК України, справи про визнання батьківства розглядаються в порядку позовного провадження , і позов може подати як сам біологічний батько дитини, так і мати, опікун, піклувальник дитини, особа, яка утримує та виховує дитину, а також сама дитина, яка досягла 18 років.

Процедура встановлення факту батьківства регулюється статтею 130 СК України та здійснюється в порядку окремого провадження як справа про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Передумовою звернення до суду з такою заявою є смерть чоловіка - ймовірного батька, який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, або визнання його померлим.

Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 361/2653/15-ц наголосив, що звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до статті 130 СК України можливе виключно у разі смерті особи, батьківство якої встановлюється, або оголошення її померлою.

Заява про встановлення факту батьківства подається тими самими особами, які мають право на звернення з позовом про визнання батьківства (за винятком самого батька дитини), та за умови, що встановлення цього факту не пов’язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, основна різниця між цими двома судовими механізмами полягає в наступному:

• визнання батьківства: застосовується, коли батько є живим; він може сам звернутися до суду з позовом або виступати відповідачем у справі за позовом вищевказаних осіб; справа розглядається в порядку позовного провадження;
• встановлення факту батьківства: можливе лише у разі смерті або оголошення померлим ймовірного батька; справа розглядається в порядку окремого провадження, за відсутності спору про право.

Процедура встановлення походження дитини

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів, таких як:

• висновок ДНК-експертизи;
• докази спільного проживання (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо);
• докази участі у вихованні та утриманні дитини;
• листування, фото-, відеоматеріали;
• показання свідків тощо.

При цьому відповідно до ст. 89 ЦПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Як у разі визнання батьківства, так і у разі встановлення факту батьківства, рішення суду є підставою для внесення змін до актового запису про народження. На підставі рішення суду орган ДРАЦС вносить відповідні зміни до актового запису та видає нове Свідоцтво про народження дитини.

Окремі випадки, на які варто звернути увагу:

1. Загибель батька-військовослужбовця

   У такому разі потрібно подавати заяву про встановлення факту батьківства.

   Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22 зазначив, що звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України в порядку окремого провадження є належним способом вирішення питання щодо батьківства загиблого військовослужбовця, якщо особи, які також мають право на отримання одноразової грошової виплати, не заперечують проти встановлення такого факту і його встановлення не пов’язується з наступним вирішенням спору про право.

2. Батько-військовослужбовець зник безвісти

   Верховний Суд у постанові від 09 липня 2025 року у справі № 201/1017/25 вказав, що якщо особа вважається зниклою безвісти, але немає відомостей про її смерть чи рішення суду про визнання її померлою, встановлення батьківства такої особи здійснюється шляхом подання позову про визнання батьківства в порядку позовного провадження.

3. Дитина народжена жінкою, яка перебувала у шлюбі з іншим чоловіком

   У такому разі також пред’являється позов про визнання батьківства, при цьому:

   • особа, яка вважає себе батьком дитини, має право подати позов до чоловіка матері, який записаний батьком дитини;
   • до цієї вимоги застосовується позовна давність один рік, що обчислюється з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство (стаття 129 СК України).

   Предметом доказування в цьому разі є відсутність кровної спорідненості між дитиною і чоловіком, записаним як батько в актовому записі про народження дитини, та наявність такої спорідненості між дитиною й особою, яка вважає себе її батьком.

Отже, правильний вибір способу судового захисту у справах про походження дитини має принципове значення для ефективного відновлення та реалізації прав як дитини, так і її батьків.