Як бізнесу відшкодувати збитки від військової агресії рф

З’являється все більше нових рішень за позовами бізнесу до росії з вимогою про відшкодування матеріальних збитків, спричинених військовими діями. І це не дивно, адже згідно з даними аналітичного центру при Київській школі економіки, загальна сума прямих збитків, що включає в себе державні підприємства та приватних осіб-підприємців, оцінюється в 13 мільярдів доларів. Але питання отримання компенсації бізнесом на законодавчому рівні ще не вирішене. Наразі єдиним способом залишається подання позову до суду про стягнення матеріальних збитків з рф. Адвокат Юлія Маршук у співавторстві з керуючим партнером – Віталієм Грициком прописали важливі кроки та механізми для компаній та підприємців, аби отримати рішення національного суду і мати можливість його реалізувати в майбутньому.

Маршук Юлія Сергіївна

адвокат

До якого суду звертатися для відшкодування збитків бізнесу?

Щодо юрисдикційності даної категорії спорів (цивільний чи господарський суд), то сьогодні дискусійний спір між правниками вирішений на користь господарського суду. Це підкріплюється і ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 13.06.2022 року по справі № 760/6691/22.

Що ж до територіальної юрисдикції, ми радимо посилатися на ч. 8 ст. 29 ГПК України, відповідно до якої позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред’являтися за місцем заподіяння шкоди.

Таким чином, юридична особа/фізична особа-підприємець, яка матеріально постраждала від військових дій рф, має право звернутися з відповідним позовом до господарського суду за місцем заподіяння шкоди.

Хто є належним відповідачем в справах про відшкодування шкоди бізнесу?

У статтях 4,45 ГПК, на відміну від ЦПК, визначається, що стороною може бути не держава, а державні органи.

Законодавство рф (пп. 3.1. ст. 1 федерального закону «Про прокуратуру російської федерації», п. 5 указу президента російської федерації від 5 липня 2021 року № 402 «Питання забезпечення представництва та захисту інтересів російської федерації у міждержавних органах, іноземних та міжнародних (міждержавних) судах, іноземних та міжнародних третейських судах (арбітражах)») вказує на те, що належним відповідачем у національному суді буде рф в особі генеральної прокуратури російської федерації.

Проте, чи можливо буде в майбутньому стягнути грошові кошти саме з генеральної прокуратури російської федерації? Мабуть, доцільно було б все ж таки зазначати в якості відповідача державу «російська федерація».

Незважаючи на положення ГПК України, щодо визначення відповідачами лише державних органів, в ЄДРСР є рішення господарських судів, в яких судом було визнано належним відповідачем «державу російська федерація» без вказівки «в особі конкретних державних органів» (рішення від 30 січня 2023 р. по справі № 911/2065/22 та від 24.01.2023 по справі № 910/9941/22), що говорить про можливість обрання позивачем саме такого відповідача.

Сплата судового збору

В силу приписів п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач при зверненні з позовом до рф з вимогою про стягнення майнової шкоди звільняється від сплати судового збору.

Чи потрібно направляти відповідачу копію позовної заяви та повідомляти його про судові засідання?

Однозначно так, хоча застосування дипломатичних каналів для направлення копії позовної заяви та повідомлення про дату, час та місце судового розгляду справи до російської сторони стало неможливим.

Проте, якщо вимоги щодо повідомлення сторін під час розгляду справи не будуть дотримані, це може призвести до таких наслідків як скасування судового рішення у порядку апеляційного провадження та/або неможливості його визнання та виконання.

Така важливість підкріплюється усталеною практикою ЄСПЛ (стосовно критеріїв ефективності судового захисту, таких як доступність та достатність) та ст. 7 Конвенції про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах.

Можливими варіантами повідомлення росії про позов можуть бути:

  • надсилання на офіційну електронну пошту відповідача відповідних повідомлень (копії позовної заяви, повідомлень про виклик);
  • надсилання таких документів до консульських установ рф закордоном;
  • оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України.
Проте, вважаємо, що ні один із даних способів повідомлення рф не буде ефективним та достатнім.

На підставі аналізу міжнародної практики, Робоча група Громадської організації “Українська Арбітражна Асоціація” у Коментарі до законопроектів №7520, №7520-1, №7520-2 виділила три найпоширеніших можливих способи вручення документів іноземним державам:

  • на підставі спеціальної домовленості між позивачем та іноземною державою;
  • дипломатичними каналами;
  • у спосіб, що дозволений законодавством іноземної держави.

Окрім цього, ст. 1608(a)(3) FSIA (досвід США) також дозволяє вручення документів шляхом відправки документів “будь-якою поштою, що вимагає підписання повідомлення про вручення” на ім’я голови міністерства закордонних справ іноземної держави.

Повідомлення іноземної держави шляхом розміщення “оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України” Робоча група вважає “способом останньої надії” та вказує, що він може застосовуватись лише у тих випадках, коли не спрацювали ані конвенційні механізми, ані способи повідомлення, передбачені для іноземних держав відповідним процесуальним кодексом. Аналогічний підхід застосовується деякими країнами ЄС (наприклад Естонією та Німеччиною).

Однозначного розуміння можливості (необхідності) повідомлення відповідача немає і в судовій практиці. Проте, для належного вирішення даного питання Господарський суд Донецької області ухвалою від 07.03.2023 року по справі № 905/799/22 зобов'язав Міністерство юстиції України надати Господарському суду Донецької області письмові роз`яснення та рекомендації:

  1. щодо порядку дотримання та виконання у діючих умовах сьогодення приписів Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р., а також діючих положень міжнародних договорів (з урахуванням відповідних застережень, зауважень і нотифікації та принципу взаємності) в контексті способу забезпечення у поточних умовах надіслання учасником справи - резидентом України на адресу іншого учасника справи - Російської Федерації копії позовної заяви, а також надіслання Господарським судом Донецької області судових рішень вищезазначеному учаснику справи;
  2. чи може вважатися належним виконанням передбаченого чинним процесуальним законодавством обов`язку відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів та судових актів їх направлення позивачем до посольств Російської Федерації, розташованих на територіях інших держав, у розумінні Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р.;
  3. чи може залучений учасником справи (юридичною особою) за законодавством України адвокат вважатися у розумінні ст.3 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (1965) належним суб`єктом ініціації вручення судових (позасудових) документів (позовної заяви, ухвал) за кордон, зокрема в РФ та у якій спосіб це має відбуватися.

Тож, поки чекаємо на офіційну відповідь і сподіваємось, що Міністерство юстиції України зможе надати вичерпні роз’яснення з даного питання.

Яким чином довести завдані матеріальні збитки у суді (доказова база)?

В залежності від виду матеріального збитку, якщо майно було пошкоджено внаслідок військових дій, документами на підтвердження підстав позову можуть бути:

  • підтвердження права власності на майно (витяг, свідоцтво про право власності, договір купівлі-продажу, товаро-транспортні накладні, ін. документи);
  • підтвердження факту знищення/пошкодження майна (акт про пожежу, складений ДСНС; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за результатами звернення із заявою про вчинення злочину; акт комісійного обстеження будівель та споруд (об`єктів) пошкоджених внаслідок збройної агресії рф, який складається органами місцевого самоврядування; акт обстеження знищеного майна, складеного комісією (представниками) самого підприємства; фото- та відеофіксація об’єкту до та після руйнувань; повідомлення в ЗМІ про факт пошкодження/руйнування об’єкту);
  • підтвердження розміру збитків (звіт про оцінку збитків, підготовлений суб`єктом оціночної діяльності; акт списання товарно-матеріальних цінностей, які були знищені внаслідок пожежі, що виникла в результаті ведення воєнних дій; будівельно-технічна, товарознавча експертизи; також це може бути комплексна судова будівельно-технічна, військова експертиза та експертиза зброї та слідів і обставин її використання; експертиза з оцінки вартості пошкодженого автомобіля; дослідження щодо вартості зруйнованого автомобіля);
  • щодо стягнення матеріальної шкоди у вигляді неодержаного прибутку (упущеної вигоди), можливо підтвердити: висновком економічного дослідження про розмір упущеної вигоди; висновком експертів про визначення розміру упущеної вигоди (шляхом дослідження документів бухгалтерської, фінансової та податкової звітності).

Подолання судового імунітету рф в національних судах)

Імунітет базується на суверенітеті кожної держави та їх рівності. Це означає, що жодна держава не може здійснювати свою владу над іншою державою, її органами або майном. Це право на недоторканість називається "par in parem non habet imperium" – «рівний над рівним не має влади».

В законодавстві України закріплений принцип абсолютного імунітету. Згідно з ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Отримання згоди від рф щодо пред’явлення до неї позову в справах про відшкодування збитків є об’єктивно неможливим, і, як наслідок, відповідно до норм чинного законодавства, неможливим стає розгляд такої позовної заяви в національних судах.

До ВРУ було внесено кілька проектів законів (№ 7520 від 05.07.2022, №7520-1, №7520-2 від 19.07.2022, № 8165 від 31.10.2022), якими пропонується зняття судового імунітету з рф, проте вже практично рік вони не розглядаються.

Тож, національні суди взяли на себе ініціативу щодо подолання судового імунітету рф.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп роз'яснено, що «частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав та свобод».

Згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року по справі № 428/11673/19: «загальновідомим є (тобто таким, що не потребує доказування) те, що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду Російської Федерації».

Ми проаналізували обґрунтування в рішеннях судів щодо підстав подолання судового імунітету рф. Детальніше про них розкажемо в нашій наступній статті.

На підставі Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 та Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992.

(рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/9941/22 від 24.01.2023)

Підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

(рішення Господарського суду Чернігівської області від 21 березня 2023 року справа № 927/1167/22, правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц)

Судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004).

(постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц про відшкодування моральної шкоди)

Деякі господарські суди в обґрунтування своєї позиції виходили із загальних обставин:

(рішення Господарського суду Харківської області від 06.02.2023 по справі № 922/2151/22, рішення Господарського суду Харківської області від 21.11.2022 по справі № 922/1059/22)

Можливість визнання та виконання судового рішення закордоном

Поки немає єдиного розуміння яким чином буде можливо виконати рішення суду. Одним із варіантів є подолання судового імунітету в країнах ЄС та стягнення коштів за рахунок арештованих активів рф. Міжнародний досвід свідчить про те, що судовий імунітет був подоланий лише на національному рівні у Греції, Італії, Південній Кореї щодо держав агресорів: Німеччини та Японії щодо злочинів, вчинених у Другій світовій війні.

Суди цих країн пояснювали свої рішення, зокрема, тим, що держави не повинні зловживати своїми суверенними правами і відмова у визнанні імунітету може призвести до несправедливості. Варто зазначити, що на міжнародному рівні такі рішення не були визнані.

Проте, світ змінюється і про поступове послаблення застосування принципу абсолютного судового імунітету говорять і прийняті Конвенція про юрисдикційні імунітети, і окремі думки суддів ЄСПЛ, а також деякі правові позиції суду в цілому.

Крім того, на міжнародному рівні неодноразово було висловлено пропозиції щодо створення механізмів відшкодування збитків для України, які були підтримані міжнародними органами та організаціями, такими як Генеральна Асамблея ООН, Європейський Парламент та Парламентська Асамблея Ради Європи. На початку 2023 року були прийняті рішення, які вказують, що ключовими елементами майбутнього міжнародного компенсаційного механізму для України можуть бути:

  • укладення багатостороннього міжнародного договору між країнами ЄС та Україною з метою запровадження інституційного механізму відшкодування шкоди Україні;
  • створення міжнародного реєстру збитків, в якому міститиметься вся інформація про завдану шкоду, збитки та втрати;
  • створення міжнародної компенсаційної комісії, яка розглядатиме вимоги про відшкодування збитків;
  • створення компенсаційного фонду, за рахунок якого буде відбуватись відшкодування збитків.

Важливо! На момент публікації даної статті, Саміт Ради Європи виніс Постанову про створення розширеної часткової угоди про реєстр збитків, заподіяної агресією Російської Федерації проти України. 43 країни та Європейський Союз приєдналися або виявили намір приєднатися до Реєстру, створеного учасниками Саміту глав держав та урядів Ради Європи, який проходив у Рейк’явіку 16-17 травня 2023 року. В даній Постанові зазначено, що робота Реєстру, включаючи його цифрову платформу з усією інформацією про претензії та доказами, які він містить, має стати першим компонентом майбутнього міжнародного механізму компенсації, який буде створено окремим міжнародним інструментом у співпраці з Україною. Точну форму майбутнього механізму компенсації ще належить визначити, але вона може включати комісію з розгляду претензій і компенсаційний фонд для розслідування та розгляду претензій та/або виплати компенсації за збитки, збитки чи збитки, спричинені міжнародно-протиправними діями Російської Федерації в Україні. чи проти України.

Тож, як бачимо перші кроки до створення міжнародного механізму компенсації жертвам російської агресії вже зроблені. На наше переконання, спільна робота України та міжнародної спільноти в цьому напрямку буде продовжуватись і надалі, і врешті-решт питання буде вирішено.

Чому вже сьогодні необхідно звертатися до суду з відповідним позовом?

  1. Збирання доказів (в тому числі проведення експертиз), підготовка позовної заяви, направлення документів відповідачу та розгляд справи в суді займуть досить багато часу.
  2. Рішення суду не втратить свою актуальність, натомість воно буде слугувати належним підтвердженням встановленого факту знищення/пошкодження майна та розміру понесених збитків. А також, може слугувати окремою підставою для податкових органів для звільнення від оподаткування нерухомого майна або ж безподаткового списання активів.
  3. В будь-якому разі питання щодо конфіскації майна рф в Україні, а так само і закордоном буде вирішено. До прикладу, нещодавно в ЗМІ була опублікована новина, про те що Генпрокурор США вперше дозволив передання Україні конфіскованих російських активів для відбудови країни і таке передання коштів буде не останнім.
  4. Які б не були джерела походження коштів на відшкодування збитків, в першу чергу отримають кошти ті суб’єкти господарювання, в яких є рішення суду, що вступило в законну силу.

АО «КФ «Домінанта» має на меті сприяти захисту та поновленню прав та інтересів бізнесу, що постраждав від дій рф, а тому наші юристи спільно з науковцями та міжнародними партнерами детально вивчають питання можливості відшкодування таких збитків.

Тож, з метою поновлення порушених прав та інтересів запрошуємо до співпраці суб’єктів господарювання чиї активи постраждали внаслідок злочинних дій рф.

РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ!

Залишити коментар:

Контакти

Оберіть місто