Contra spem spero! Чи врятує законопроєкт №12439 український бізнес від свавілля сторони обвинувачення?

В останні роки, особливо під час війни, здійснюючи досудове розслідування у кримінальних провадженнях, сторона обвинувачення все частіше зловживає своїми повноваженнями, а законодавець цьому лише сприяє.

Чого тільки вартують внесені законодавцем наприкінці 2023 року зміни до ст.219 Кримінального процесуального кодексу України (далі за текстом - КПК України), а саме скасування так званих «поправок Лозового» стосовно граничних строків досудового розслідування по «фактовим» кримінальним провадженням, відповідно до яких з січня 2024 року сторона обвинувачення отримала досить вагомий аргумент та можливості для здійснення тиску як на бізнес в цілому, так і на сторону захисту та інших учасників кримінального провадження шляхом «законної» можливості безстрокового утримання вилученого на обшуках майна.

Особливо це стосується суб’єктів господарювання реального сектору економіки та їх посадових осіб, у яких під час обшуків правоохоронці вилучають первинну документацію, комп’ютерну техніку, мобільні телефони та інше майно.

При чому, таке вилучення здійснюється на підставі відповідних ухвал слідчих суддів про дозвіл на проведення обшуку, де речі та документи, на вилучення яких надано дозвіл, зазначені не конкретизовано, а з узагальненими родовими ознаками, як то «мобільні телефони, комп’ютерна техніка, первинна документація фінансово-господарської діяльності» . Такі формулювання резолютивних частин ухвал в подальшому суттєво обмежують сторону захисту та третіх осіб реалізовувати свої права, а стороні обвинувачення дає можливість вилучати все, що їм заманеться, при цьому вилучене майно втрачає статус «тимчасово вилученого майна» та відповідно у правоохоронців відпадає необхідність у подальшому зверненні до суду з відповідним клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Але це лише, як-то кажуть, тільки верхівка величезного айсбергу…

І ось, нібито промінь сонця у темряві, з’являється Законопроект №12439 «Про внесення змін до КПК України щодо удосконалення гарантій захисту суб’єктів господарювання під час здійснення кримінального провадження» , який передбачає внесення суттєвих змін до КПК України щодо визначення для сторони обвинувачення чітких строків арештів, апеляція легалізації «невідкладних» обшуків та багато інших цікавих питань.

Даний законопроект 27.08.2025 підтримано профільним Комітетом Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності та рекомендовано парламенту ухвалити його у другому читанні.

Зазначений законопроект, має бути розглянутий в 2-му читанні і має шанси внести суттєві та, безумовно, позитивні для економіки країни зміни в кримінальний процес.

Для більш детального розуміння розберемо основні «позитивні» для бізнесу заплановані зміни:

• ч.3 ст. 170 КПК України: арешт коштів без визначеного строку був однією з найболючіших проблем для бізнесу. Особливо це відчутно у воєнний час, коли підприємства працюють на межі та виконують державні замовлення, а підвищена увага до них і навіть до їхніх контрагентів нерідко завершувалася безстроковим блокуванням рахунків, що часто означає повне блокування господарської діяльності. «Отримати» арешт було відносно просто, натомість його скасування — надзвичайно складний процес через відсутність чітких строків і бажання з боку правоохоронців.

  Прийняті зміни встановлюють граничний строк арешту коштів — до 4 місяців, а продовження можливе лише за вмотивованою ухвалою суду. Це повертає бізнесу передбачуваність і гарантує зміну практики «вічних арештів»;

• ст. 233, 234, 172, 309 КПК України: невідкладний обшук — виняткова процесуальна дія з вузьким переліком підстав.

  На практиці через недостатню визначеність норми її нерідко застосовували поза межами таких підстав, що створювало простір для зловживань. Ухвалені зміни встановлюють чіткі запобіжники: обов’язкове повідомлення власника майна/приміщення про судове засідання з «легалізації» обшуку (тобто після проведення обшуку), право бути присутнім, а значить — право мати голос у процесі, право залучати свідків і подавати докази відсутності невідкладності, а також право апеляційного оскарження ухвали про легалізацію. Це відновлює правову визначеність і змагальність там, де її безумовно бракувало;

• ст. 96 КПК України: тепер не тільки слідчий чи прокурор, а й інші сторони можуть ставити свої запитання потерпілому. Це підсилює змагальність сторін і робить процес більш прозорим;
• ст. 98 КПК України: слідчий тепер зобов’язаний вчасно ухвалювати постанову про те, що певний об’єкт є доказом. Це прибирає практику «підвішеного стану», коли вилучене майно чи документи роками не мали офіційного статусу;
• ч. 2 ст. 104, ч. 2 ст. 105 КПК України: усе, що вилучається під час обшуку, має бути внесено в протокол. Якщо цього не зроблено — такий доказ стає недопустимим у суді, що захищає бізнес від «підкинутих», або «зниклих» в результаті обшуку речей;
• ч. 6 ст. 132 КПК України: суд отримав більше прав — може викликати свідків, експертів, розглядати речі під час ухвалення рішень про арешт майна чи інші заходи - тобто рішення мають стати більш вмотивованими;
• ч. 8 ст. 132 КПК України: якщо суд уже відмовив в арешті чи запобіжному заході, правоохоронці не зможуть подавати ті самі клопотання знову без нових підстав;
• ч. 4 ст. 163 КПК України, ч. 8 ст. 163 КПК України: клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів тепер має розглядатися максимум 15 днів. Якщо сторона, яка подала клопотання, не прийшла на засідання — воно залишається без розгляду;
• ч.5 ст. 174, ст. 175 КПК України: якщо арешт майна скасовано, повернути його власнику треба не пізніше ніж за 30 днів, що у свою чергу ставить край затягуванням;
• ст. 214 КПК України: дані про кримінальне правопорушення за ст. 191 Кримінального кодексу України будуть вносяться в реєстр лише тоді, коли для цього є достатньо підстав, та виключно керівником органу прокуратури. Це обмежує практику відкриття справ для кількісних показників, або з надуманих підстав;
• ст. 216 КПК України: якщо справа розслідується «не тим» органом, сторона має право подати клопотання про зміну підслідності, а прокурор зобов’язаний швидко його розглянути.

Чи дійсно законодавець хоче підтримати бізнес у такий складний для країни час, дізнаємося трохи пізніше. А поки, схрестивши пальці, чекаємо…