Доведення юридичної особи до банкрутства може обернутись для засновників і директора обов’язком сплатити борги за власний рахунок

Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси й можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Оскільки аналогічна норма містилась і в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ч.5. ст. 41), який втратив чинність із введенням у дію КУзПБ, судова практика з цього питання вже добре напрацьована. Це дає нам змогу провести глибокий аналіз застосування субсидіарної відповідальності в процедурі банкрутства юридичних осіб.

Які дії можуть розцінюватись як доведення до банкрутства?

Найчастіше в судових рішеннях зустрічаються наступні дії, за які притягують засновників (учасників, акціонерів), керівника юридичної особи-банкрута:

• набуття коштів заінтересованими особами стосовно боржника без відповідних правових підстав;
• ведення фінансово-господарської діяльності без отримання прибутку;
• проведення фіктивних операцій із метою виведення боржником своїх оборотних коштів з обігу, що призводить до погіршення економічних показників підприємства;
• розірвання договорів оренди землі в поєднанні з тим, що основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових культур, за наявність зобов’язань щодо поставки зерна майбутнього врожаю;
• штучне збільшення податкового кредиту шляхом документування безтоварних операцій.

Звертаємо увагу! Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності. Законодавство не пов’язує можливість її застосування з наявністю вироку в кримінальній справі про встановлення в діях (бездіяльності) особи кримінального правопорушення. У даному випадку особа притягується саме до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення згідно із КУзПБ.

При цьому засновники (учасники, акціонери), керівники юридичної особи-банкрута повинні будуть доказувати відсутність своєї вини за наявності ознак доведення юридичної особи до банкрутства.

Також не матиме значення умисні це були дії чи з необережності. Крім того, субсидіарна відповідальність може виникнути й через бездіяльність.

Для прикладу:

ТОВ «Завод кормових добавок ДЕН» не подавало фінансово-податкову звітність протягом 2013-2015 рр., що призвело до несплати податкових зобов’язань, зумовило його неплатоспроможність і довело до банкрутства.

Суд встановив приховування керівником та засновниками боржника активів товариства, які існували станом на 2012 рік, відсутність на рахунках боржника коштів, неподання керівником фінансової звітності товариства за 2013– 2015 рр., порушення засновниками вимог Статуту боржника щодо необхідності вжиття заходів зі зменшення статутного капіталу боржника в разі зменшення його активів і необхідності оголошення про самоліквідацію та банкрутство в разі його неплатоспроможності, що мало наслідком тривалу неплатоспроможність боржника, фактичне припинення ним господарської діяльності, внаслідок чого вимоги кредитора-податкової інспекції на суму 763 779,90 грн не були задоволені за рахунок активів боржника в процедурі його банкрутства.

У зв’язку з цим Верховний Суд визнав обґрунтованим покладення на керівника-засновника та інших усіх засновників товариства солідарного обов’язку щодо стягнення з них на користь боржника 763 779,90 грн у зв’язку з їхньою бездіяльністю в органі управління боржником (зборах засновників) упродовж 2013–2015 рр. (Постанова КГС ВС від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15).

 Виключно ліквідатор може заявляти вимоги до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства.

Ліквідатор банкрута під час здійснення своїх повноважень наділений таким правом відповідно до ст.61 КУзПБ. Кредитори самостійно заявляти вказані вимоги не уповноважені, однак мають право звернутися до ліквідатора для вирішення питання субсидіарної відповідальності третіх осіб, а також зі скаргами на дії ліквідатора. (Постанова КГС ВС від 12.02.2020 у справі № 922/2391/16).

 Заява про покладення субсидіарної відповідальності подається ліквідатором до суду після реалізації майна боржника і розрахунку з кредиторами.

Одним із повноважень ліквідатора в справі про банкрутство є аналіз фінансового стану банкрута й саме ліквідатор повинен виявляти наявність ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника.

Законодавець не вказує, що саме є ознаками доведення до банкрутства. Тому, саме з аналізу фінансового стану боржника, з дослідження підстав виникнення заборгованості перед кредиторами ліквідатор зробить висновок про наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Суди приходять до висновків, що ліквідатор для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора в ліквідаційній процедурі подає таку заяву не раніше, ніж після завершення реалізації об’єктів ліквідаційної маси та проведення розрахунків із кредиторами в результаті здійснення такої реалізації в ліквідаційній процедурі за недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута. (Постанова КГС ВС від 30.10.2019 у справі № 906/904/16).

 До даних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності – 3 роки.

У разі визнання господарським судом обґрунтованими та доведеними вимоги про покладення субсидіарної відповідальності на відповідних осіб, суд зобов’язаний вирішити питання про наслідки спливу позовної давності, якщо про це заявлено стороною в спорі до винесення судом рішення.

У такому випадку суд або відмовляє в задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності на відповідних осіб у зв’язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропуску – покладає на них таку відповідальність. (Постанова КГС ВС від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15).

Таким чином, враховуючи положення законодавства та судову практику, хотілося б порадити керівникам та засновникам (учасникам, акціонерам) юридичних осіб уважно слідкувати чи не доводять вони своїми діями/бездіяльність юридичну особу до неплатоспроможності. В інакшому випадку вони будуть змушені розрахуватись із кредиторами за власний кошт.

Також звертаємо увагу, що юридична особа повинна в місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про банкрутство в разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання її грошових зобов’язань у повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).

Якщо суд встановить, що керівник юридичної особи допустив таке порушення, то кредитори юридичної особи матимуть підставу стягнути свої кошти саме з керівника.

Задля страхування себе від негативних наслідків, враховуючи, що рішення про банкрутство підприємства приймають його учасники, директор має щонайменше скликати збори учасників, на які винести питання звернення до суду з заявою про банкрутство. Відповідні докази ініціювання зборів учасників можуть спростувати вину директора за неповідомлення (невчасне повідомлення) про неплатоспроможність юридичної особи.