Крок вперед, два кроки назад (Криза в̶ ̶н̶а̶ш̶і̶й̶ ̶п̶а̶р̶т̶і̶ї̶ наших реформ) або про останні зміни до процедури банкрутства

Так, 5 червня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства» (законопроект від 17.10.2019 № 2276) з деякими уточненнями в регулюванні процедури банкрутства.

Основні, на нашу думку, зміни, які несе даний Закон, стосуються порядку обрання кандидатури арбітражного керуючого.

Визначення кандидатури арбітражного керуючого викликає завжди гострі дискусії між учасниками провадження в справі про банкрутство. Оскільки арбітражний керуючий є однією з центральних фігур провадження в справі про банкрутство, на якого покладається обов’язок віднайти майно боржника та забезпечити дотримання балансу між інтересами боржника та кредиторів.

Кодекс України з процедур банкрутства запровадив новий порядок визначення кандидатури арбітражного керуючого, а саме, встановив, що кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі — ЄСІТС) з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору.

Трьом арбітражним керуючим, визначеним автоматизованим відбором, суд пропонує подати заяву про участь у справі і призначає того, хто подав заяву. Якщо ж заяви надійшли від двох або трьох арбітражних керуючих, суд призначає розпорядником майна / керуючим реструктуризацією особу, яку було вибрано першою.

Така процедура вибору кандидатури арбітражного керуючого впроваджувалась із метою забезпечити незалежність арбітражного керуючого в процедурі й мінімізувати можливість впливати на процес підбору зацікавленими особами (боржником і кредиторами).

Однак, вказана норма не може бути реалізована, враховуючи, що впровадження ЄСІТС провалилось, і до сьогодні система так і не запрацювала.

На практиці суди виходять із ситуації наступним чином: за рекомендацією Державної судової адміністрації України визначають арбітражного керуючого через автоматизовану систему документообігу суду, шляхом направлення трьох відповідних запитів.

Новий Закон доповнив прикінцеві та перехідні положення Кодексу та встановив, що до дня початку функціонування ЄСІТС призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією в разі відкриття провадження в справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюватиметься з урахуванням наступних особливостей:

• заява ініціюючого кредитора або боржника-фізичної особи про відкриття провадження в справі про банкрутство (неплатоспроможність) повинна також містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією;
• ініціюючий кредитор або боржник-фізична особа додає до своєї заяви про відкриття провадження в справі про банкрутство (неплатоспроможність) також відповідну заяву арбітражного керуючого про участь у справі;
• суд, відкриваючи провадження в справі про банкрутство (неплатоспроможність), призначатиме арбітражного керуючого, кандидатуру якого запропонує ініціюючий кредитор або боржник-фізична особа.

У разі, якщо заява ініціюючого кредитора або боржника-фізичної особи про відкриття провадження в справі про банкрутство (неплатоспроможність) не містить пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого або до заяви не додано заяву цього арбітражного керуючого про участь у справі, або з підстав, визначених Кодексом, цього арбітражного керуючого не може бути призначено, або заяву про відкриття провадження в справі про банкрутство подано боржником-юридичною особою, призначення арбітражного керуючого здійснюється судом самостійно з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, у порядку, що діяв до дня введення цього Кодексу в дію, шляхом застосування автоматизованої системи.

Очевидно, що ЄСІТС запрацює ще не скоро та чи запрацює взагалі. Тому новели Кодексу в процедурі призначення арбітражного керуючого можемо вважати скасованими і продовжувати користуватись у цій частині Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

За старим Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кандидатура арбітражного керуючого визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Під час прийняття заяви про порушення справи про банкрутство суд в ухвалі зобов’язує визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого надати заяву на участь у даній справі. У разі, якщо від арбітражного керуючого не надійшла така заява, то розпорядника майна призначає суд без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а в разі відсутності такого клопотання — за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Законом. При цьому під час призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) господарський суд не пов’язаний із кандидатурами арбітражних керуючих, запропонованими комітетом кредиторів, та має право призначити арбітражного керуючого самостійно.

Таким чином, поки юридична спільнота дискутує з приводу того, наскільки обґрунтованим має бути клопотання кредиторів про зміну арбітражного керуючого в справі, щоб не допустити зловживань зі сторони недобросовісних кредиторів та забезпечити рівновіддаленість розпорядника майна як від боржника, так і від кредиторів, законодавець просто повернувся до старого порядку.

Серед інших змін, які внесе новий Закон, наступні:

Визначено, хто сплачуватиме послуги нотаріуса під час продажу майна в процедурі банкрутства.

Протокол про проведення аукціону та акт про придбання майна на аукціоні є підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та державної реєстрації права власності або іншого майнового права на нерухоме майно в порядку, передбаченому законодавством.

Після набрання чинності прийнятим Законом Кодекс міститиме пряму норму про обов’язок покупця оплатити послуги нотаріуса.

Встановлено заборону на банкрутство органів державної влади й місцевого самоврядування.

Зараз положення КзПБ не застосовуються лише до юридичних осіб – казенних підприємств. Із визначення поняття «боржник», що міститься в ст. 1 КзПБ, можна дійти висновку щодо можливості подання кредиторами, які мають грошові вимоги до боржника, строк виконання яких настав, заяв про відкриття провадження в справі про банкрутство органів державної влади, органів місцевого самоврядування, бюджетних установ та організацій.

Таким чином, законодавець фактично створив умови, за яких щодо будь-якого державного органу можна ініціювати процедуру банкрутства за наявності будь-якого розміру заборгованості.

Новим Законом це недопрацювання усунули — встановили, що провадження в справах про банкрутство боржників — казенних підприємств та бюджетних установ, а також досудова санація не допускаються.

Також на час дії Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» господарський суд відмовлятиме у відкритті провадження в справі про банкрутство, якщо боржника включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до вищезазначеного Закону.