Основні тези про рекламування адвокатської діяльності

На вирішення питання виготовлення, демонстрації та розміщення рекламної продукції, що спрямована на популяризацію особи адвоката чи інших організаційних форм адвокатської діяльності певні рекомендації та законодавчі орієнтири надані в Законах України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про рекламу», «Про захист прав споживачів», витлумачені та деталізовані в Правилах адвокатської етики (далі – Правила) та деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.

Загальні вимоги щодо рекламування адвокатської діяльності визначено у Правилах адвокатської етики, зокрема вказано вимоги щодо рекламного змісту продукції, що популяризує адвокатську діяльність. Правилами визначено, що необхідно уникати:

— оціночних характеристик щодо адвоката;
— критики адвокатами інших адвокатів;
— заяв про вірогідність успішного виконання доручень та інших заяв, що можуть викликати безпідставні надії в клієнтів;
— вказівок, які можуть сформувати уявлення, що діяльність саме цього адвоката характеризується рисами й показниками, притаманними, у дійсності, адвокатурі, як такій.

Тобто, формулювання ряду «гарантія 100% виграшу справи», «ми найкращі юристи регіону», «тільки ми представляємо інтереси в суді на найвищому рівні» і т.п., повинні викликати розумний сумнів не лише у потенційних клієнтів, але й відповідну реакцію зі сторони адвокатської спільноти.

Окрім вищевказаних Правил адвокатської етики, джерелом відомостей щодо стандартів та вимог до ведення адвокатської діяльності є Загальний кодекс правил для адвокатів країн ЄС. Вказаний нормативний акт у п.2.6. вирішення питання щодо рекламування відсилає до національного законодавства. Це зумовлено тим, що неможливо встановити єдиний стандарт рекламування послуг адвоката для усіх європейських країн, зокрема з причин культурних та загальнодеонтологічних відмінностей.

На цю ситуацію звернув увагу Європейський суд з прав людини, який у своєму рішенні в справі «Касадо Кока проти Іспанії» (Casado Coca v. Spain) висловив із цього приводу низку важливих міркувань: – «слід брати до уваги особливий характер адвокатської професії. Виступаючи як слуги правосуддя, адвокати користуються виключним правом участі в суді та імунітетом від судового переслідування за свої виступи в залі суду. Суд встановив, що правила щодо рекламування діяльності адвокатської спільноти можуть різнитися в різних країнах залежно від їхніх культурних традицій, реклама адвокатських послуг за жодних обставин не може ґрунтуватися на порівняннях або на недостовірній інформації та в разі, якщо є необхідність забезпечити рівновагу між різними інтересами, зокрема: вимогами належного відправлення правосуддя, гідністю професії, правом кожного отримувати інформацію про юридичну допомогу й наданням членам колегії адвокатів можливості рекламувати свою адвокатську практику». Тобто, рекламування послуг адвоката повинне здійснюватися в тому числі й з урахуванням значного статусу адвоката в суспільстві, його ролі у відправленні правосуддя.

Відтак, постає питання щодо відповідальності в разі порушення вимог щодо рекламування адвокатської діяльності. Рішення № 196 НААУ «Про затвердження роз’яснення з питань застосування положень Правил адвокатської етики при використанні мережі Internet» «22» вересня 2017 року надає відповідь на те, хто саме нестиме відповідальність за порушення рекламування діяльності адвоката. Тому адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально або через адвокатське бюро чи об’єднання (керівники адвокатського об’єднання), несуть персональну відповідальність за достовірність рекламних матеріалів про них (про адвокатські бюро, об’єднання), а також за їхню відповідність чинному законодавству та цим Правилам. Тобто, за рекламування індивідуальної практики адвокат самостійно несе відповідальність, а в разі формування реклами адвокатським об’єднанням – персонально його керівник.

Наведене дає можливість сформулювати ряд висновків:

1. реклама адвокатської діяльності обмежена «етичним інструментарієм» адвокатської професії, зокрема неможливістю використання оціночних понять, порівняння власних послуг із послугами інших представників професії та видавання характеристик, що притаманні адвокатурі загалом, як своїх власних, надання обіцянок результату тощо;
2. дисциплінарна відповідальність за порушення вимог щодо рекламування адвокатської діяльності настає як для адвоката, так і для керівника адвокатського бюро, якими були допущені такі порушення.