Процедура визнання особою без громадянства: затверджено порядок

Так, варто зазначити, що проблемою осіб без громадянства опікуються як окремі країни на національних рівнях, так і міжнародні організації. Зокрема, в Україні з 1994 року функціонує УВКБ ООН, Агентство ООН у справах біженців, а у 2013 році наша держава приєдналася до Конвенції ООН 1954 року про статус осіб без громадянства і до Конвенції ООН 1961 року про скорочення безгромадянства. Незважаючи на це, у національному законодавстві досі не було процедури визначення статусу особи безгромадянства, що необхідна для встановлення та надання повного захисту особам без громадянства на території країни.

Прийнятий Закон закріплює процедуру визнання особою без громадянства, яка до цього була зовсім відсутньою в профільному ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (надалі – Закон про іноземців).

Так, передбачено, що заява про визнання особою без громадянства подається повнолітньою дієздатною особою, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України. Відомості про дитину наводяться в заяві одного із її законних представників. Заяву щодо дитини, розлученої із сім’єю, подає однин із її законних представників (ними можуть бути опікуни/піклувальники, призначені такими до прибуття в Україну, або інша повнолітня особа, яка до прибуття в Україну добровільно чи в силу звичаю країни походження взяла на себе відповідальність за виховання дитини), представники закладів, що виконують обов’язки опікунів і піклувальників.

Разом із заявою подаються документи, що посвідчують особу/надають право на в’їзд (за наявності) на територію країни, підтверджують факт не перебування в громадянстві іншої держави, а в разі, якщо вони відсутні — за письмовою згодою особи проводиться опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві. Крім того, уповноважений орган може назначити заявнику проведення співбесіди, для підтвердження фактів, викладених у заяві. Якщо особа не володіє українською мовою – їй має безоплатно надаватися перекладач. Строк розгляду заяви становить до 6 місяців та у випадку необхідності може бути продовжений до 12 місяців. Протягом усього строку така особа буде вважатися такою, що перебуває на території країни на законних підставах.

Після визнання особи такою, що не має громадянства вона має право на отримання посвідки на тимчасове проживання, а зі спливом 2-х років – і на отримання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, а в майбутньому, відповідно, і на прийняття до громадянства.

Крім того, такі особи зможуть офіційно працевлаштовуватися без отримання спеціального дозволу, що суттєво сприятиме підвищенню рівня соціальної захищеності даної категорії осіб.

Також варто зазначити, що Закон передбачає безоплатне надання всіх видів послуг, що входять до складу вторинної правової допомоги, особам, що звернулися із заявою про визнання особою без громадянства.

Враховуючи вищевикладене, даний Закон є по суті першим дієвим кроком, реалізованим Україною в рамках боротьби із поширенням безгромадянства та підтримки міжнародної кампанії #IBelong, яку розпочали уряди і громадянські суспільства у всьому світі ще в листопаді 2014 року та основною метою якої є викорінення проблеми безгромадянства до 2024 року. Маємо надію, що прийняті зміни зможуть ефективно сприяти підвищенню рівня захищеності осіб без громадянства та сприятимуть для початку на національному рівні викоріненню даної проблеми.