Режим роздільного проживання подружжя: особливості встановлення та правові наслідки

Виникають ситуації, коли подружжя не має можливості або бажання надалі спільно проживати. При цьому вони не бажають розривати шлюб (наприклад, щоб не чинити тиск на неповнолітню дитину й повноцінно здійснювати його виховання) або не можуть розірвати шлюб в силу закону (наприклад, позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального злочину щодо другого з подружжя або дитини), але хочуть уникнути в подальшому.

Хомко Світлана Василівна

адвокат

Для вирішення таких ситуацій у сімейному законодавстві України міститься поняття «режим роздільного проживання подружжя».

У ст. 119 Сімейного кодексу визначено підстави та порядок встановлення та припинення режиму роздільного проживання дружини та чоловіка. Так, підставами встановлення такого режиму визнається неможливість і небажання обох або одного з подружжя проживати спільно.

Однак встановлення цього режиму не пов'язується з фактичним припиненням шлюбу. Тому можлива ситуація неодноразового встановлення та припинення зазначеного режиму.

При цьому важливе значення має той факт, що встановлення режиму роздільного проживання подружжя можливе і за наявності неповнолітніх дітей.

Як встановити режим роздільного проживання

Згідно ч. 1 ст.119 Сімейного кодексу режим роздільного проживання може встановлюватися судом за заявою подружжя або шляхом подачі позовної заяви одним із них.

Дана категорія справ розглядається в порядку окремого провадження.

Верховний Суд України в Постанові Пленуму від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» звертає увагу, що при застосуванні положень статей 119, 120 СК судам необхідно враховувати, що інститути окремого проживання та розірвання шлюбу мають самостійний характер.

Рішення про розірвання шлюбу суд приймає, якщо його подальше збереження неможливо, суперечить інтересам одного з подружжя або їхніх дітей, у той час як підставою для встановлення режиму роздільного проживання подружжя є неможливість або небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. При відсутності взаємної згоди подружжя на встановлення сепарації волевиявлення одного з них має бути обґрунтованим.

Режим роздільного проживання може встановлюватися судом не тільки за позовом одного з подружжя, а й за заявою подружжя, які досягли загальної згоди.

Розглядаючи заяву в порядку ст.119 Сімейного кодексу, суд повинен встановити фактичні відносини сторін і переконатися в доцільності сепарації для того, щоб узаконений спосіб окремого проживання не був формальним засобом вирішення спірних майнових питань.

Правові наслідки режиму роздільного проживання

Протягом шлюбу в подружжя виникають різні як особисті немайнові, так і майнові права, й обов'язки. Крім Сімейного кодексу вони можуть визначатися і в шлюбному договорі. Підставою виникнення цих прав і обов'язків є наявність шлюбних відносин. Встановлення судовим рішенням даного режиму не скасовує прав і обов'язків між подружжям. Але воно має важливі особливості.

Частина 2 ст. 120 Сімейного кодексу закріплює такі наслідки встановлення режиму роздільного проживання подружжя:

1) майно, набуте в майбутньому дружиною і чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі й належить чоловікові і дружині на праві роздільної власності.

Відразу варто відзначити, що майно, придбане дружиною і чоловіком після встановлення режиму роздільного проживання подружжя, не буде вважатися набутим у шлюбі, якщо буде доведено, що це майно не було отримано за рахунок загального (шлюбного) майна.

Тобто, майно, придбане за рахунок накопичень сім'ї, буде вважатися спільною сумісною власністю подружжя, оскільки поділ цього майна не відбувався й майно знаходиться й далі в режимі спільної сумісної власності.

2) дитина, народжена дружиною після закінчення 10 місяців, не буде вважатися таким, що походить від її чоловіка.

Згідно з п.14 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, якщо дитина народилася в подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік — батьком дитини за заявою будь-якого з них.

При цьому, в разі встановлення режиму роздільного проживання подружжя дитина, народжена дружиною після закінчення десяти місяців, не вважається таким, що походить від її чоловіка.

Після народження дитини, чоловік не буде вписаний у свідоцтво про його народження автоматично на підставі свідоцтва про шлюб.

У цьому випадку при пред'явленні дружиною копії рішення суду про встановлення для подружжя режиму роздільного проживання державна реєстрація народження дитини проводиться за заявою матері. Прізвище та громадянство батька дитини відзначаються за прізвищем і громадянством матері, а власне ім'я та по-батькові — за вказівкою матері. У графі «Для відміток» актового запису про народження зазначаються найменування суду, дата й номер даного рішення.

Припинення режиму роздільного проживання

Частина 2 ст.119 Сімейного кодексу передбачає 2 порядку припинення режиму окремого проживання — автоматичний (у разі відновлення сімейних відносин) і судовий (за рішенням суду, прийнятим на підставі заяви одного з подружжя).

Проблемним моментом є саме момент припинення режиму роздільного проживання без судового рішення за згодою подружжя. Оскільки при автоматичному припиненні режиму роздільного проживання досить складно визначити з якого часу подружжя припинило проживати окремо.

При виникненні спору про розподіл спільно нажитого майна, визначити обсяг цього майна буде складно так як один із подружжя може наполягати на припиненні режиму, а інший — на збереженні режиму до самого моменту поділу. Така ж ситуація можлива при визначенні походження дитини. Якщо один із подружжя помре і виникає питання про спадщину так само проблематично буде визначити дату припинення або збереження режиму роздільного проживання.

Тому ми рекомендуємо все ж звертатися до суду із заявою про припинення режиму роздільного проживання, оскільки в цьому випадку в сторін буде точно встановлений момент такого припинення – момент винесення рішення суду.

Залишити коментар:

Контакти

Оберіть місто