Велика Палата Верховного Суду повернулася до позиції про застосування позовної давності до вимог про витребування майна (ст. 387, 388)
Влітку 2018 року ми писали про те, що Верховний Суд на рівні колегії Касаційного господарського суду в постанові в справі № 904/10673/16 від 29.03.2018 р. висловив абсурдну позицію про те, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника й тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна в порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються.
Незважаючи на свою абсурдність і протиріччя закону, дана позиція знайшла своє застосування в багатьох нових судових процесах, у зв'язку з тим, що по суті була обов'язковою при розгляді інших справ у частині тлумачення норм права.
Проте, на щастя, уже в листопаді 2018 року Верховний Суд у складі Великої Палати відійшов від даної позиції і висловив нову, про те, що до вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння застосовується загальний строк позовної давності (Постанова від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/16).
Коротка фабула справи. Прокурор Закарпатської області звернувся до суду з позовом про витребування в Товариства єдиного майнового комплексу на підставі ст. 387 ЦК України, посилаючись на те, що дане майно вибуло з державної власності незаконно.
Суди нижчестоящих інстанцій відмовили прокурору в задоволенні позовних вимог, посилаючись на пропуск строків позовної давності.
Прокурор звернувся до суду касаційної інстанції, посилаючись на правові позиції ВСУ, у тому числі на постанову від 05.10.2016 р.у справі № 916/2129/15, відповідно до якої позовна давність на вимоги, передбачені ст. ст. 387,388 не поширюється.
Враховуючи суперечливу практику, у тому числі вже в складі Верховного суду, справу було передано на розгляд Великої палати.
Відмовляючи в задоволенні касаційної скарги прокуратури, Велика Палата зробила висновок, що оскільки ст. 387,388 ЦК України не містять положень про те, що приписи про позовної давності до відносин, які регулюються даними нормами права не застосовуються, а положення ст. 268 цього Кодексу не передбачають, що вимоги в даній справі відносяться до вимог, на які позовна давність не поширюється, доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Що ж, цього разу, Велика палата, на щастя, усунула помилки правозастосування попередніх позицій ЗСУ і ЗС, і справедливість перемогла.
Дана позиція Великої Палати вже застосована колегією господарського касаційного суду в справі № 910/4715/1622 від 22.12.2018 року.
Схожі статті
Послуги юридичної компанії Домінанта
Залишити коментар:
Контакти
Оберіть місто
-
Одеса
пр-т Гагаріна, 12А, БЦ «Шевченківський», пов. 12