Відповідальність у медичній сфері

Конституція України закріплює як невід'ємне й непорушне право кожної людини на охорону здоров'я. Однак, дуже часто про права пацієнта й обов'язки медичного працівника ми замислюємося тільки коли мова вже йде про заподіяння будь-якої шкоди пацієнтові, а тому саме на відповідальності в медичній сфері ми сьогодні й зупинимо увагу.

Ющенко Олексій Петрович

керівник корпоративної практики, адвокат

Положення ст. 80 Основ законодавства України про охорону здоров'я передбачає, що особи, винні в порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть: цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Кримінальна відповідальність

Що стосується кримінальної відповідальності, то, як правило, у специфіці медичної практики мова йде про неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження невиліковною хворобою, тяжкі наслідки, ненадання допомоги або ж виразилося в незаконній медичній діяльності якось кримінальний аборт або насильницьке донорство.

Окрема відповідальність передбачена за незаконне розголошення лікарської таємниці (ст.145 КК України). При цьому законодавець окремо виділив таке розголошення щодо інформації про огляд на ВІЛ (СНІД) або іншої невиліковної хвороби (ст.132 КК України).

Адміністративна відповідальність

До адміністративних правопорушень у галузі охорони здоров'я населення належать, зокрема:

  • порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм (ст. 42 КпАП України)
  • незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44 КпАП України)
  • порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації та застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів (ст.451 КпАП України).

Цивільна відповідальність

Саме про неї йдеться в судових спорах пацієнтів із медзакладами або медпрацівникам, у тому числі й за позовами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної пошкодженням здоров'я, спричиненої медичною допомогою неналежної якості.

Цивільно-правова відповідальність у сфері медичної діяльності поділяється на договірну та позадоговірну (деліктну).

Договірна відповідальність у медичній сфері застосовується точно так само, як і в інших видах послуг, заснованих на договірних відносинах. По суті, у таких правовідносинах пацієнт виступає споживачем медичної послуги з усіма правами, наданими як законом, так і договором.

Характерним для даного виду відповідальності є наявність матеріального збитку, обумовленого оплатою неякісної послуги. Ну скажімо ви замовили проведення томографії й оплатили її, проте зроблена вона була неякісно й описана непрофесійно. У даному випадку ЗУ «Про захист прав споживачів» надає вам право вимагати безкоштовного усунення недоліків (по суті, переробити томографію); зменшення ціни або повернення коштів за неякісно надану послугу та відшкодування інших збитків, які спричинило надання такої неякісної послуги.

Що стосується деліктної відповідальності, то вона застосовується незалежно від наявності договірних відносин або того, чи купувалася медична послуга або надавалася безкоштовно, але обов'язковою умовою її настання є: протиправність поведінки особи, вина, наявність шкоди і причинного зв'язку між шкодою й неправомірною поведінкою.

Протиправна поведінка і вина: у даному контексті йдеться про порушення медичним працівником обов'язку щодо своєчасного кваліфікованого обстеження та лікування відповідно до встановлених стандартів або ж порушення інших обов'язків. Відповідальність наступатиме, якщо медичний працівник діяв неправомірно або в порушення встановлених інструкцій і правил, встановлених протоколів лікування.

Однак, слід також звернути увагу на те, що в деліктних правовідносинах вина особи, яка заподіяла шкоду, презюмується. Тому потерпілий тільки доводить неправомірність дій і наявність викликаних ними наслідків.

Наявність шкоди: у медичному аспекті ми маємо якусь специфіку, пов'язану з тим, що збиток, заподіяний здоров'ю, не може бути відшкодований в натурі. При цьому він може полягати:

  • у тілесних ушкодженнях;
  • погіршенні стану здоров'я;
  • порушення анатомічної цілісності організму або органів;
  • розвитку хворобливого процесу (в тому числі й обумовленого психологічним станом, наприклад, при постановці помилкового діагнозу);
  • виникненні супутніх захворювань;
  • спотворення (погіршенні) зовнішнього вигляду;
  • смерть;
  • іншим збитком фізичної, психологічної або моральної властивості.

Якщо заподіяння шкоди здоров'ю потягнуло за собою й матеріальний збиток (витрати на обстеження, лікування та реабілітацію), то він компенсується на загальних підставах.

Причинний зв'язок — тобто, коли збиток був викликаний і обумовлений саме протиправними діями й без них би він не настав.

Досить специфічною в доведенні є причинний зв'язок, опосередкований психосоматичними процесами (наприклад, неправильною діагностикою), внаслідок чого на психологічному ґрунті або внаслідок лікування в пацієнта могли розвинутися інші захворювання.

Звичайно, один вид відповідальності абсолютно не виключає інший.

Скажімо, якщо внаслідок неправильної діагностики та постановки діагнозу в приватній клініці такому пацієнту буде заподіяно будь-якої шкоди, то в цьому випадку в нього будуть не тільки права як споживача, а і право на відшкодування будь-якої шкоди (шкоди), заподіяної йому неякісним наданням медичної послуги.

Поки спори пацієнтів із медичними установами складають тільки невелику частку від тих справ, які розглядаються судами, однак зважаючи на збільшення кількості приватних клінік і розвитку медичної інфраструктури можна прогнозувати, що й число спорів буде істотно збільшуватися. У даному питанні ми слідуємо світовим тенденціям, хоча й зі значним запізненням. З огляду на даний факт медичним працівника необхідно знати яка відповідальність їм може загрожувати, а пацієнту – бути обізнаним у своїх правах.

Залишити коментар:

Контакти

Оберіть місто