Позовна давність гарна й нова, - починаймо її знову. Правові наслідки та практичні рекомендації

Інститут позовної давності є наріжним каменем цивільного права, забезпечуючи захист права чи інтересу протягом розумного строку. Його призначення - дисциплінувати кредиторів та захистити відповідачів від необхідності доводити чи спростовувати вимоги через надто тривалий час.

Проте, останні роки стали часом безпрецедентного виклику для цього інституту. З початку пандемії COVID-19, а згодом — із введенням воєнного стану в лютому 2022 року, перебіг строків позовної давності було зупинено на підставі відповідних змін до «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України (далі — ЦК України).

Таке «заморожування», хоча й було виправдане форс-мажорними обставинами, призвело до створення «довгого хвоста» потенційних судових спорів та значно підвищило юридичні ризики для бізнесу, оскільки зобов'язання, строк виконання яких давно минув, залишалися «живими» на невизначений час.

Саме тому набрання чинності 4 вересня 2025 року Законом України № 4434-IX, який виключає норму про зупинення строків на час воєнного стану, знаменує повернення до класичних принципів цивільного права та відновлення необхідної правової визначеності. Отже, розберемося з цим питанням детальніше.

По-перше, нагадаємо, що таке позовна давність. Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За загальним правилом, її тривалість становить три роки. Положеннями ЦК України встановлена також спеціальна позовна давність тривалістю в один чи чотири роки (стаття 258 ЦК України). Крім цього, позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін. Зменшення позовної давності, відносно закону, не допускається навіть за домовленістю сторін.

Позовна давність фактично є строком, а у будь-якого строку є дві ключові точки – початок його перебігу та кінець. Початок перебігу позовної давності врегульований ст. 261 ЦКУ та за загальним правилом починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У свою чергу, закінчується останній зі спливом встановленого строку позовної давності (рік, три роки, тощо), в залежності від характеру правовідносин.

Так, Законом України №540-IX від 30.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 12, яким фактично, починаючи з 02.04.2020 року, строк позовної давності був продовжений на строк дії карантину COVID-19.

Згодом, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану, Прикінцеві та перехідні положення ЦКУ були доповнені пунктом 19, згідно із Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану». Цим пунктом аналогічно було зупинено перебіг позовної давності на весь строк дії воєнного стану.

Тобто, фактично, починаючи з 02 квітня 2020 року, перебіг позовної давності за цивільними правовідносинами у нашій країні був зупинений.

Такі законодавчі норми надавали позивачам по цивільним справа безпрецедентних переваг, оскільки вони мали можливість звернутися до суду за захистом своїх прав абсолютно не зважаючи на пропуск позовної давності. Так, наприклад, особи могли звернутися до суду за захистом своїх прав, навіть якщо такі були порушені в умовному 2017 році.

Втім, Законом України №4434-IX від 14.05.2025 року «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» вищевказаний пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ був скасований. Даний Закон набрав чинності 04.09.2025 року.

За таких обставин, з 04.09.2025 року було поновлено перебіг позовної давності. Це відновлення інтерпретоване не як списання всіх боргів, а як повернення «годинника» позовної давності до нормального режиму відліку.

Враховуючи вищевикладене, постає питання, яким же чином буде відбуватись обчислення відновлених строків?

Для юристів-практиків критично важливо правильно застосувати відновлення перебігу до різних часових проміжків, протягом яких виникло право вимоги. Можна виділити два основні сценарії:

1) Права вимоги, що виникли ДО періоду зупинення

Якщо порушення права (наприклад, прострочення оплати) сталося до початку періоду зупинення (умовно, до 24 лютого 2022 року, а фактично – до попередніх карантинних норм), і на цей момент вже минула частина строку позовної давності, то час, що залишився, почне відраховуватися з 4 вересня 2025 року.

Приклад: Якщо до зупинення минув 1 рік із загального 3-річного строку, то з 4 вересня 2025 року залишиться ще 2 роки. Кредитор має право звернутися до суду до 4 вересня 2027 року.

2) Права вимоги, що виникли ПІД ЧАС періоду зупинення

Якщо право вимоги (наприклад, настав строк оплати за договором) виникло у період, коли перебіг позовної давності був призупинений (з березня 2020 року до 3 вересня 2025 року), то повний строк позовної давності (зазвичай 3 роки) почне обчислюватися з нуля, починаючи з 4 вересня 2025 року.

Приклад: Борг мав бути сплачений у травні 2023 року. Оскільки у цей час діяло зупинення, відлік 3-річного строку почнеться лише з 4 вересня 2025 року і сплине 4 вересня 2028 року.

Якими будуть наслідки поновлення строків позовної давності для сторін судового процесу?

Відновлення позовної давності матиме глибинні наслідки для всіх суб'єктів цивільних правовідносин та судової системи. Розглянемо їх детальніше для кожної із сторін.

1. Для Позивачів (Кредиторів): час діяти!

Інвентаризація боргів: Необхідно терміново провести повну інвентаризацію всіх потенційних та існуючих прострочених заборгованостей, щоб виявити ті, строк давності за якими спливає найближчим часом.

Своєчасне звернення: Позови за вимогами, що наближаються до кінцевого строку, мають бути підготовлені та подані до суду без зволікань, адже час більше не "заморожений".

У цій частині слід звернути увагу платників податків на норми Податкового кодексу України, оскільки позовна давність також впливає і на оподаткування. Так, відповідно до пп. 14.1.11 Податкового кодексу України, однією з підстав визнання заборгованості безнадійною є сплив строку позовної давності. Тому правильне обчислення строку позовної давності важливе не тільки для звичайних фізичних осіб, але і для підприємців, юридичних осіб, а також їх юристів та бухгалтерів.

2. Для Відповідачів (Боржників): вимога про застосування строків позовної давності

Процесуальний імператив ст. 267 ЦК України: найважливіший аспект, на якому має акцентувати увагу кожен юрист, — це заборона суду застосовувати позовну давність за власною ініціативою (ex officio). Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.

Практичний наслідок: Наприклад, навіть якщо позивач звернеться до суду з позовом 10 вересня 2027 року (хоча строк сплив 4 вересня 2027 року), суд зобов'язаний розглянути справу по суті, якщо відповідач не подасть відповідної заяви. Це відновлює для боржників не лише правовий захист, а й обов'язок активно захищати свої інтереси в судовому процесі.

Саме тому, якщо ви є відповідачем по справі, а позивач протермінував позовну давність – звертайте на це увагу суду, оскільки сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Але при цьому, якщо ви не заявите про таку обставину, суд за власною ініціативою не врахує сплив позовної давності.

Судовий аспект: проблеми поновлення строку та його зупинення

Слід нагадати, що навіть після спливу строку позовної давності, суд має право поновити його, якщо визнає причини пропуску поважними (ст. 267 ЦК України). Однак, в умовах, коли Законом чітко встановлено дату відновлення перебігу, суди, ймовірно, стануть більш суворими до оцінки «поважності» причин пропуску, що виникли після 4 вересня 2025 року. Проста недбалість або незнання Закону не будуть вважатися поважними причинами.

На відміну від тимчасового зупинення, пов'язаного з воєнним станом, слід пам'ятати, що загальні норми ЦК України (ст. 263), які передбачають зупинення перебігу позовної давності, продовжують діяти і мають враховуватися при обчисленні строків після 4 вересня 2025 року.

Ці підстави є вичерпними і включають:

• наявність надзвичайної або невідворотної обставини (форс-мажор), що перешкоджала пред'явленню позову;
• відстрочення виконання зобов'язання (мораторій), встановлене Кабінетом Міністрів України;
• перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України, переведених на воєнний стан;
• укладення сторонами договору про медіацію (щодо спорів, які виникають з такого договору).

Крім того, перебіг позовної давності також може перериватися, відповідно до ст. 264 ЦК України. Так, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно, юристи мають ретельно аналізувати не лише факт відновлення строків, але й наявність чи відсутність будь-яких інших обставин, що могли зупинити або перервати перебіг позовної давності відповідно до ст. 263 та ст. 264 ЦК України.

Отже, повернення позовної давності з 4 вересня 2025 року — це фундаментальний крок до відновлення верховенства права та юридичної визначеності в цивільних правовідносинах України.

Наполегливо радимо усім суб'єктам цивільного права негайно переглянути свої договірні зобов'язання та претензійно-позовну роботу. Недотримання нових-старих правил відліку строків може призвести до безповоротної втрати права на судовий захист.

Крім того, необхідно глибоко усвідомити процесуальний аспект: позовна давність – це не автоматичний запобіжник. Це право відповідача, яке має бути реалізоване шляхом подання відповідної заяви до суду. Юридична допомога у цей період є критичною як для позивачів, щоб встигнути подати позов, так і для відповідачів, щоб не пропустити можливість заявити про сплив строку.

Нова ера правової визначеності вимагає від нас усіх підвищеної відповідальності та уваги до деталей. Закон № 4434-IX дає суспільству чіткий сигнал: правила гри повернулися, і ігнорувати часові рамки та процесуальні обов'язки більше неможливо.