Косметика по-новому: що насправді змінюється на ринку України з 3 серпня 2026 року

Уявіть собі звичну картину, дівчина-косметолог відкрила інстаграм-магазин, де продає крем “за бабусиним рецептом” власного виробництва. На банці гарна етикетка, назва, можливо, навіть логотип. А далі порожньо. Ні складу, ні виробника, ні країни походження, ні дати придатності. Покупець бачить картинку, читає відгуки і... вірить. Просто вірить бренду.

Роками це було нормою. Косметичний ринок України десятиліттями жив у напівтіні: офіційна сертифікація давно скасована, а повноцінної заміни їй ще не з’явилося. Хто хотів - працював за європейськими стандартами добровільно, хто не хотів - продавав, як виходило.

Українська частина інтернету рясніє локальними косметичними брендами, проте часто пакування не містить повного складу, а написи «з ретинолом» чи «з церамідами» можна віднести до маркетингових написів, ніж до вказання реальних складових чи діючих речовин.

Ця епоха закінчується. Не різко, не “раптом у 2026 році”, а поступово, і саме тому багато хто прогледів момент, коли все почало змінюватися. Розповідаємо, що насправді відбувається, кому це справді болітиме, а хто майже не помітить, і чому ключова дата найближчого літа - 3 серпня 2026 року.

1. Звідки взялися зміни і чому це не новина 2026 року

Почнемо з головного: Україна не вигадала нічого нового, а просто продовжує гармонізувати своє законодавство до стандартів ЄС - це частина євроінтеграційного процесу, який триває вже не один рік у десятках галузей, від технічних регламентів на іграшки до регулювання хімічної продукції.

У сфері косметики базовим документом є постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 року № 65 “Про затвердження Технічного регламенту на косметичну продукцію”. Постанова прямо встановлює: “Затвердити Технічний регламент на косметичну продукцію, що додається” (п. 1 постанови № 65). В основу регламенту лягла європейська модель Регламент (ЄС) № 1223/2009 Європейського Парламенту і Ради від 30 листопада 2009 року, який роками вважається стандартом регулювання косметики в усьому світі.

Тепер хронологія, яку варто тримати в голові, бо саме вона породжує плутанину:

• до 01.10.2023 - діяла санітарно-гігієнічна сертифікація косметичних засобів (та сама стара система, яку всі пам’ятають за словом “сертифікат СЕС”);
• з 01.10.2023 - сертифікацію скасували, продукція тимчасово регулювалася загальним Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» фактично без галузевих вимог саме до косметики;
• з 03.08.2022 по 03.08.2024 - діяв перехідний період, коли виробник міг добровільно обирати: працювати за старими загальними правилами чи вже переходити на новий Технічний регламент;
• з 03.08.2024 - Технічний регламент набрав обов’язкової чинності (дату перенесла постанова КМУ № 833 від 26.07.2022, яка прямо встановила: “Ця постанова набирає чинності з 3 серпня 2024 року” - п. 5 постанови № 65);
• до 03.08.2026 - діє ще один, “пільговий” перехідний період: косметика, введена в обіг раніше, може спокійно продаватися далі.

Тобто регламент ухвалили ще у 2021-му, два роки тримали “на паузі”, потім дали бізнесу два роки на адаптацію. З 3 серпня 2026 року ця подушка зникає остаточно: уся продукція, яка вперше виходить на ринок, має повністю відповідати новим правилам незалежно від того, продається вона в мережевій аптеці, інтернет-магазині, салоні краси, готелі чи з рук на ринку.

Чому це справді важливо саме для невеликих локальних брендів. Україна давно і заслужено пишається власною косметикою - мило, крафтова парфумерія, натуральні олії, домашня косметика для волосся. Левова частка цього сегменту продається через мережу ФОПів та Instagram-магазинів. І саме тут роками існувала головна “чорна дірка” ринку: покупець бачив гарну упаковку, але не міг перевірити ні реального виробника, ні місце виготовлення, ні повний та достовірний склад. Доводилося просто вірити бренду на слово.

• Приклад. ФОП Олена виробляє натуральне мило вдома і продає його через Instagram уже три роки. На упаковці - назва, логотип, “100% натуральний продукт”. Жодного слова про склад за номенклатурою INCI, жодної відповідальної особи, жодного номера партії. До 03.08.2026 це могло пройти повз увагу контролюючих органів. Після цієї дати кожна нова партія мила, введена в обіг, повинна мати повний пакет: відповідальну особу, нотифікацію, маркування зі складом за INCI, інакше Олена ризикує штрафом і вилученням товару.

Тож, повний хаос на косметичному ринку України вже минає, принаймні так це планується. Питання лише в тому, наскільки швидко й болісно бізнес встигне підлаштуватися.

2. Що вважається косметичною продукцією і коли вона “введена в обіг”

2.1. Визначення, яке варто запам’ятати

За Технічним регламентом косметична продукція - це будь-яка речовина або суміш, призначена для нанесення на зовнішні ділянки тіла людини, зуби або слизову оболонку ротової порожнини виключно або переважно з певною косметичною метою: очищення, ароматизування, зміна зовнішнього вигляду, захист, підтримання в задовільному стані або коригування запаху тіла.

Це охоплює практично все, що стоїть на полицях магазинів краси: крем, шампунь, гель для душу, декоративну косметику, парфуми, дезодоранти, засоби для волосся, нігтів, губ, зубів.

А ось що не вважається косметикою, навіть якщо зовні дуже схоже: речовина чи суміш, призначена для прийому всередину, вдихання, ін’єкцій або імплантації в тіло людини. Тут варто бути уважним на межі косметики й, наприклад, медичних виробів чи дезінфекторів існує ціла категорія так званих “пограничних продуктів” (наприклад, антисептик для рук може регулюватися і як косметика, і як дезінфекційний засіб одночасно, залежно від заявленого призначення). Неправильна класифікація - окремий і доволі поширений ризик отримати штраф навіть за продукт, який формально нічим не гірший за конкурентів.

2.2. Найважливіша дата - не виробництва, не продажу, а введення в обіг

Тут криється пастка, яку часто не помічають. Перехідне положення сформульоване так: “надання на ринку косметичної продукції, яка була введена в обіг до 3 серпня 2026 р., не може бути заборонено або обмежено через невідповідність такої косметичної продукції вимогам затвердженого цією постановою Технічного регламенту” (п. 3 постанови КМУ № 65).

Ключове слово - “введена в обіг”, а не “вироблена” і не “продана покупцю”. Введення в обіг - це момент першого надання продукції на ринку України (саме так це поняття визначає Закон України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності»). Тобто товар вважається “введеним в обіг”, коли він уперше переданий далі по ланцюгу постачання - наприклад, від виробника дистриб’юторові чи від імпортера першому покупцю в Україні. Дата виготовлення на самій банці тут - лише непрямий орієнтир, а не юридичний доказ.

• Приклад для великого бізнесу. Імпортер привіз партію кремів і передав її дистриб’ютору за актом приймання-передачі 25 липня 2026 року. Продукт вважається введеним в обіг саме 25.07.2026 - тобто до контрольної дати, навіть якщо фізично крем буде продаватися покупцям ще місяцями після 3 серпня. На таку партію перехідне правило поширюється повністю.
• Приклад для малого бізнесу. Той самий крем, але вироблений малою майстернею у серпні 2026 року й переданий на продаж уже після 3 серпня. Передати товар “в обіг” до контрольної дати фізично неможливо - отже, ця партія підпадає під нові вимоги повністю, з PIF-досьє, оцінкою безпечності та нотифікацією.
• Ще один приклад: Той самий крем було придбано ФОП для його подальшого продажу. Якщо накладна датована до 03.06.26, то проблем не виникає, однак, якщо це сталось вже після, то для підтвердження дати введення в обіг ФОП має затребувати відповідні документи щодо ланцюга постачання. При цьому, у разі їх відсутності, скористатись пільгою, про яку йшлось вище, вже не вийде.

Звідси випливає головний практичний висновок: доказова сила тут - не в етикетці, а в документах. Договір поставки, видаткова накладна, акт приймання-передачі, інвойс - саме вони підтверджують, коли товар реально пішов в обіг. Якщо під час перевірки бізнес не може документально довести дату введення товару в обіг, контролюючий орган має повне право вважати, що це сталося вже після 3 серпня 2026 року, а отже, застосовувати до товару вже нові, повні вимоги.

2.3. “Розлив” і “фасування” - це теж введення в обіг

Окремо варто сказати про практику, дуже поширену саме серед невеликих продавців парфумерії: купити оптову тару парфумів і розливати “на розлив” у дрібну фасовку під власною етикеткою. Юридично це не просто перепродаж готового товару - це фактично новий випуск продукції в обіг, причому під новим найменуванням і упаковкою. А той, хто здійснює перепакування чи перемаркування, за Технічним регламентом сам набуває статусу відповідальної особи з усіма наслідками - про це детальніше нижче, у розділі про відповідальну особу.

Це буде стосуватись не лише точок продажу «парфумів на розлив», але і тих, хто продає в інстаграмі «на розпив», чи косметологічних салонів, які часто продають професійні засоби, розфасовані в малі об’єми.

Звісно, «зловити» такі приватні випадки буде складно, проте теоретичний ризик для таких продавців існує.

3. Нотифікація: що це, навіщо і хто зобов’язаний це робити

3.1. Нотифікація - це не дозвіл і не реєстрація у звичному розумінні

Порядок нотифікації, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18.12.2023 № 2147 “Про затвердження Порядку нотифікації (надання) інформації про косметичну продукцію”, прямо визначає: “нотифікація (надання) інформації про косметичну продукцію - дія керівників та уповноважених працівників відповідальних осіб в Системі, що засвідчує надання даних про косметичний продукт із внесенням цього косметичного продукту до переліку нотифікованих косметичних продуктів” (п. 3 розділу I Порядку нотифікації).

Цей наказ прийнятий “відповідно до пункту 31 Технічного регламенту на косметичну продукцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 року № 65” (преамбула наказу МОЗ № 2147), а пізніше до нього вносилися зміни наказом МОЗ від 19.07.2024 № 1264 - зокрема щодо вимог до графічних файлів маркування та фотографій упаковки.

Простими словами: нотифікація - це не “паперовий дозвіл, який треба чекати місяцями”, а електронне декларування інформації про продукт у спеціальній державній Системі, яку веде Держлікслужба. Це ближче до моделі ЄС (там аналогічна процедура називається CPNP - Cosmetic Products Notification Portal), ніж до пострадянської системи сертифікації, до якої звик український бізнес.

3.2. Хто саме зобов’язаний нотифікувати

Закон чітко покладає цей обов’язок: “Керівники та уповноважені працівники відповідальних осіб вносять до Системи інформацію про косметичну продукцію згідно з вимогами цього Порядку” (п. 6 розділу I Порядку нотифікації).

Тобто нотифікує саме відповідальна особа (хто це - розглянемо в наступному розділі), а не кожен, хто торкнувся товару руками. На практиці це виглядає так:

• український виробник нотифікує власну продукцію;
• імпортер нотифікує імпортну продукцію, яку він вводить в обіг;
• розповсюджувач (звичайний продавець, ФОП, магазин) нотифікує лише у спеціальних випадках - якщо він сам набуває статусу відповідальної особи (продає під власним брендом, перепаковує) або коли регламент покладає на нього окремий інформаційний обов’язок, наприклад у разі самостійного перекладу маркування українською.

3.3. Що саме декларується

При нотифікації відповідальна особа подає, зокрема: категорію продукції, назву, яка дає змогу її ідентифікувати, найменування й адресу відповідальної особи, країну походження для імпортного товару, контактні дані, інформацію про наноматеріали у складі (якщо є), рецептуру та дані, необхідні для токсикологічного контролю.

І ось важливий нюанс, який багато хто пропускає: під час нотифікації керівник або уповноважений працівник відповідальної особи фактично засвідчує відсутність заборонених компонентів у продукції. Це вже не формальне “завантажив назву товару” - це відповідальне декларування, наслідки якого можуть бути серйозними, якщо інформація виявиться неправдивою.

• *Наноматеріали - це речовини та структури, створені на основі наночасток (розміром від 1 до 100 нанометрів хоча б в одному вимірі).

3.4. А продавець взагалі мусить перевіряти, чи продукція нотифікована?

Тут найважливіша практична відповідь для тисяч ФОПів та невеликих магазинів. Прямого юридичного обов’язку самостійно нотифікувати товар у звичайного роздрібного продавця немає - це обов’язок відповідальної особи (виробника чи імпортера). Але це не означає, що продавець може просто закривати очі на все, що йому привезли на склад.

Розповсюджувач, перш ніж надати товар на ринку, повинен перевірити мінімальний набір базових ознак відповідності: наявність маркування, виконання мовних вимог, чи не минув строк придатності, чи немає очевидних підстав вважати продукцію невідповідною (пошкоджена упаковка, відсутні обов’язкові реквізити тощо). До того ж, таке «перенесення відповідальності» працює лише у випадку, якщо документально підтверджено джерело постачання продукції (тобто є накладні на товар).

Якщо ж порушень не видно неозброєним оком, формальної відповідальності за саму відсутність нотифікації продавець, як правило, не несе - її несе той, хто мав нотифікувати товар до введення в обіг. Але є й зворотний бік: якщо продавець реалізує товар без маркування, без можливості підтвердити законне походження, після строку придатності, або якщо він сам фактично імпортував товар чи перепакував його під власним брендом - він уже виходить за рамки “просто продавця” і бере на себе значно більший ризик.

• Приклад для великого ритейлу. Велика мережа парфумерних магазинів закуповує продукцію в офіційних дистриб’юторів за прозорими договорами, з повним пакетом документів і підтвердженням нотифікації від постачальника. Для такої мережі нове регулювання - це переважно формалізація вже наявних внутрішніх процедур комплаєнсу, які й так існували заради роботи з великими брендами. Зміни тут відчуються мало.
• Приклад для дрібного ФОПа. ФОП закупив партію “брендової” косметики у посередника на ринку, без жодних документів, бо “так дешевше”. Якщо під час перевірки виявиться, що товар не нотифікований, не має українського маркування й не має даних про відповідальну особу - саме цей ФОП (а не далекий і анонімний “виробник”) опиниться під прицілом контролюючого органу, бо саме він фактично надає товар на ринку, і саме на ньому лежить обов’язок довести законність походження.

4. Відповідальна особа: хто це і чому це ключове поняття всієї реформи

Якщо нотифікація - це процедура, то відповідальна особа - це новий, центральний суб’єкт усієї системи. Технічний регламент будується на простому й жорсткому принципі: косметична продукція може вводитися в обіг лише за умови, що для неї визначено відповідальну особу. Без такого суб’єкта товар взагалі не має права з’явитися на ринку.

Відповідальна особа - це той, хто відповідає за дотримання вимог Технічного регламенту щодо конкретного продукту: за безпечність, маркування, нотифікацію та всі інші вимоги регламенту. Саме до неї прийде перша і головна претензія контролюючого органу.

4.1. Якщо продукція вироблена в Україні

За загальним правилом відповідальною особою є виробник-резидент. Він може делегувати цю роль іншій особі-резиденту - але лише якщо це належно оформлено документально (наприклад, відповідним договором чи дорученням). Просто “передати товар на ринок і забути” не вийде: завжди має існувати конкретний суб’єкт, який візьме на себе регуляторну відповідальність.

4.2. Якщо продукція імпортна

Тут правило ще жорсткіше: відповідальною особою є кожен імпортер щодо тієї продукції, яку саме він вводить в обіг. Це особливо болюче питання для паралельного й “сірого” імпорту.

• Приклад. Офіційний дистриб’ютор завіз і нотифікував партію корейської косметики відомого бренду. Інший підприємець самостійно привіз ту саму лінійку з третьої країни через зовсім інший канал постачання. Той факт, що бренд уже “є в системі” завдяки офіційному дистриб’ютору, не звільняє другого підприємця від обов’язків відповідальної особи щодо власної партії товару. Кожна партія - це окрема історія, з окремою відповідальністю того, хто саме її ввіз. При цьому відсутність підтвердження ланцюга постачання від офіційного дистриб’ютора може створити проблему для продавця або ж для його постачальника.

4.3. Якщо є офіційний постачальник з прозорим ланцюгом поставки

Це найкомфортніший сценарій для роздрібного продавця. Якщо ФОП купує товар у виробника, імпортера чи дистриб’ютора з прозорою документацією, основний тягар відповідальності за нотифікацію та відповідність лежить саме на цій відповідальній особі - постачальнику. Роздрібний продавець у такому випадку не стає “пасивним” учасником повністю, але його обов’язок мінімальний - переконатися, що базові ознаки відповідності на місці (маркування, мова, строк придатності, дані про відповідальну особу, документальне походження товару).

Практична рекомендація тут проста: завжди мати від постачальника пакет документів - договір, видаткові накладні, інвойси (для імпорту ще й митні документи), інформацію про відповідальну особу та, бажано, підтвердження нотифікації.

4.4. Якщо ФОП продає косметику без чіткого джерела походження

А ось це найризиковіший сценарій, і саме він стосується величезної частки малого косметичного бізнесу в Україні.

Якщо ФОП не може підтвердити походження товару, він автоматично потрапляє в зону підвищеного ризику. У такій ситуації він може вважатися щонайменше розповсюджувачем, який надає продукцію на ринку без належних підстав, але при цьому може бутити визнаний і відповідальною особою.

Крім того, розповсюджувач стане відповідальною особою, якщо він:

• продає продукцію під своїм найменуванням або власною торговельною маркою (класичний приклад - приватна етикетка, “white label”);
• змінює продукцію так, що це може вплинути на її відповідність вимогам регламенту (наприклад, додає компоненти, розбавляє, змішує);
• здійснює перепакування, перемаркування чи інші дії, що змінюють спосіб ідентифікації продукції на ринку (та сама історія з “розливом” парфумів у власну тару під власною назвою з розділу 2.3).

Приклад для дрібного бренду. Підприємець купує оптом нейтральний крем-базу у виробника, переливає у власну гарну упаковку, наклеює власний бренд і продає як “власну розробку”. Юридично вона перестає бути просто продавцем - вона стає відповідальною особою за цей продукт у повному обсязі: з обов’язком нотифікації, повного складу за INCI, маркування та всіх інших вимог регламенту, навіть якщо рецептуру вона не розробляла сама.

Підсумок розділу простий: продаж косметики без документального походження, без підтвердження імпорту, без даних відповідальної особи або без належного маркування - це завжди підвищений ризик саме для того, хто фактично ввів або надав продукцію на ринку. А для невеликого бізнесу, який звик працювати “на довірі до постачальника без документів”, це і є та реальна революція, яку несе реформа - значно більше, ніж для великих мереж, у яких комплаєнс-процедури вже давно й так працюють.

5. Розмитнення імпорту: митниця - це не те саме, що відповідність регламенту

Окрема й часто недооцінена пастка - плутанина між митним оформленням і регуляторною відповідністю продукції.

Ключове правило просте: розмитнення товару саме по собі не означає, що косметична продукція відповідає Технічному регламенту чи що вона нотифікована. Митне оформлення підтверджує лише факт проходження митної процедури - і не більше того.

Тому імпортеру варто завжди розділяти у голові (а ще краще і в документообігу) два паралельні блоки:

1. Митний блок: класифікація товару за кодом УКТ ЗЕД, митна декларація, інвойси, транспортні документи, країна походження, митні платежі, документи щодо вартості товару.
2. Регуляторний косметичний блок: відповідальна особа, нотифікація, маркування, склад за INCI, перевірка на заборонені речовини, строк придатності, інформація українською мовою.

Проходження першого блоку (товар успішно “пройшов митницю”) абсолютно нічого не каже про другий блок. Можна цілком легально розмитнити партію косметики і водночас не мати права вводити її в обіг через відсутність нотифікації чи маркування.

Практичний алгоритм для імпортера виглядає так:

1. визначити, чи товар взагалі є косметичною продукцією за Технічним регламентом (а не, наприклад, пограничним продуктом);
2. перевірити склад, призначення, категорію та наявність речовин, щодо яких діють обмеження;
3. отримати від виробника повний комплект інформації для маркування та нотифікації;
4. підготувати українське маркування;
5. провести нотифікацію до введення продукції в обіг;
6. провести митне оформлення за загальними митними правилами;
7. зберігати документи, що підтверджують походження, ввезення та відповідність продукції;
8. передати роздрібним продавцям достатню інформацію для підтвердження законності походження товару.

Окремо варто враховувати, що косметика може одночасно підпадати під дію кількох технічних регламентів. Наприклад, аерозольні дезодоранти й лаки для волосся регулюються ще й Технічним регламентом аерозольних розпилювачів (постанова КМУ № 154 від 21.02.2023), а косметична хімічна сировина - Технічним регламентом щодо безпечності хімічної продукції (UA REACH) , затвердженим постановою КМУ № 847 від 23.07.2024 (чинний з 26.01.2025): кожна хімічна речовина у складі косметики має бути попередньо зареєстрована в Міндовкіллі, якщо річний обсяг її виробництва чи імпорту перевищує 1 тонну. Тож “одна косметика - один регламент” - це вже застаріле уявлення про правову реальність.

6. Відповідальність: коли можна “перекласти” ризик на постачальника і скільки коштує помилка

1. Коли відповідальність дійсно лежить на постачальнику, а не на продавці

Перенести основний тягар відповідальності на постачальника (виробника, імпортера, офіційного дистриб’ютора) можна, але лише за умови, що саме він юридично визначений відповідальною особою, і продавець може це документально підтвердити. Для цього варто систематично вимагати від постачальника:

• договір або інший документ, що підтверджує відносини постачання;
• видаткові накладні;
• інвойси чи інші документи щодо імпортного товару;
• дані про імпортера;
• дані про відповідальну особу;
• підтвердження факту нотифікації;
• зразок або макет маркування;
• документи щодо партії товару та строків придатності;
• сертифікат відповідності чи інші документи щодо якості продукції.

Маючи весь цей пакет, продавець перебуває у значно безпечнішій позиції: якщо щось піде не так із самим продуктом (наприклад, виявиться прихована заборонена речовина), первинна претензія піде саме до відповідальної особи постачальника, а не до магазину чи ФОПа, які просто чесно перевірили базові ознаки відповідності перед продажем.

6.2. А якщо продаєте без документів, що тоді?

Тоді ризик автоматично перекладається на самого продавця. Якщо ФОП не має документів на товар, він не зможе довести жодного з ключових фактів: у кого реально придбав продукцію, чи була вона легально імпортована, хто є відповідальною особою, чи була вона введена в обіг до чи після 3 серпня 2026 року, і чи поширюється на неї перехідне правило взагалі. А без цих доказів продавець стає головним і, по суті, єдиним адресатом для претензій, як з боку органу ринкового нагляду, так і з боку самого споживача.

6.3. Хто має право штрафувати і скільки це коштує

Косметична продукція тепер є об’єктом державного ринкового нагляду - постанова КМУ № 65 включила її до переліку видів продукції, щодо яких такий нагляд здійснюється (відповідно до переліку, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2016 № 1069). Органом державного ринкового нагляду у цій сфері визначено Державну службу України з лікарських засобів і контролю за наркотиками (Держлікслужбу) . Вона має повноваження проводити як планові перевірки за затвердженим секторальним планом, так і позапланові - за зверненнями споживачів, органів влади чи правоохоронних структур, причому контроль здійснюється на всіх етапах обігу продукції: під час митного оформлення, у торгових і складських приміщеннях, на ярмарках і виставках.

Розміри фінансових санкцій встановлені не самим Технічним регламентом, а профільним Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 № 2735-VI (ст. 44). Орієнтовна структура санкцій (адміністративно-господарські штрафи, а не штрафи за КУпАП) за цим законом виглядає так:

• введення в обіг продукції, що становить серйозний ризик - 6 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102 000 грн), а за повторне порушення протягом 1–3 років - 20 000 мінімумів (340 000 грн);
• введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, але не несе серйозного ризику - раніше це був фіксований штраф від 2000 до 3 000 неоподатковуваних мінімумів (до 51 000 грн);
• невиконання приписів про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів - у диференційованих розмірах, що можуть сягати кількох тисяч неоподатковуваних мінімумів;
• створення перешкод інспекторам ринкового нагляду під час перевірки - 10 000 мінімумів (170 000 грн);
• порушення розповсюджувачем умов зберігання товару, через що продукція стала небезпечною чи невідповідною, - 2 000 мінімумів (34 000 грн), за повторне порушення - 4 000 мінімумів (68 000 грн).

При цьому закон прямо встановлює важливий принцип: штраф накладається за кожну модель, артикул чи партію небезпечної або невідповідної продукції незалежно від кількості одиниць товару чи кількості точок продажу. А сплата штрафу не звільняє від обов’язку відшкодувати шкоду, заподіяну споживачам.

(наразі МОЗ оприлюднило для громадського обговорення проект змін: за ним косметику, введену в обіг до 3 серпня 2026 року, але таку, що не відповідає новим нормам, можуть дозволити реалізовувати на ринку до 3 серпня 2030 року, тобто фактично продовжити перехідний період ще на чотири роки для вже наявних товарних залишків, але прийняття такої норми поки під питанням)

7. Маркування: як тепер споживач може реально перевірити склад

7.1. Обов’язкові реквізити на упаковці

Технічний регламент встановлює чіткий перелік обов’язкової інформації на косметичній продукції:

1. найменування (або ім’я) та місцезнаходження відповідальної особи - особливо критично для імпорту, бо саме за цим написом споживач і орган нагляду розуміють, хто реально відповідає за товар в Україні;
2. номінальний вміст на момент пакування (наприклад, 50 ml, 100 g);
3. дата мінімального терміну придатності, або, для продукції з тривалим строком зберігання, символ “періоду після відкриття” (відома піктограма у вигляді відкритої банки з цифрою місяців);
4. особливі запобіжні заходи при використанні (наприклад, попередження уникати контакту з очима, застосовувати лише зовні, обмеження щодо дітей);
5. номер партії або інше позначення, що дозволяє ідентифікувати продукцію - це критично для простежуваності та можливого відкликання товару з ринку;
6. призначення продукції, якщо воно не очевидне із зовнішнього вигляду;
7. повний список інгредієнтів.

7.2. Мова і номенклатура INCI

Маркування, інструкції із застосування та інша обов’язкова інформація мають подаватися з урахуванням вимог законодавства про функціонування української мови як державної. Простими словами, споживач має право прочитати ключові обов’язкові реквізити українською, а не лише англійською чи мовою країни-виробника.

А список інгредієнтів має складатися за міжнародною номенклатурою косметичних інгредієнтів INCI (International Nomenclature of Cosmetic Ingredients) - тими самими латинськими назвами типу Aqua, Glycerin, Parfum, які вже звично бачать покупці на упаковках європейської косметики. Порядок нотифікації прямо вживає термін “INCI” у значенні, наведеному в самому Технічному регламенті - це підтверджує, що міжнародна номенклатура є невід’ємною частиною всієї регуляторної моделі, а не просто “побажанням для просунутих брендів”.

7.3. Якщо інформація не влізає на маленьку упаковку

Для невеликих флаконів парфумів чи компактних тюбиків передбачено логічний виняток: якщо обов’язкова інформація не може бути розміщена прямо на упаковці, вона може зазначатися на вкладеній або прикріпленій листівці, етикетці, бирці чи картці. Але є нюанс: такі додаткові матеріали самі підлягають нотифікації - їх не можна “домалювати” вже після того, як продукт пройшов офіційну процедуру.

7.4. Що це означає для звичайного покупця на практиці

Для споживача найпомітнішою зміною стануть саме оновлені етикетки: повний склад за INCI, чітко зазначена відповідальна особа, номер партії, дата придатності або символ PAO. Маючи ці дані, покупець вже не змушений “просто вірити бренду” - він може звірити склад із базами алергенів, перевірити наявність заборонених речовин, а за номером партії, у разі проблем зі шкірою чи алергії, простежити конкретну виготовлену партію товару.

З боку контролю найпростіше для інспекторів виявляються саме порушення маркування - це найпоширеніша й найочевидніша категорія претензій: відсутня українська мова, немає даних про відповідальну особу, немає строку придатності чи номера партії, склад не за INCI, відсутні застереження щодо використання, текст нечіткий або затертий. Саме тому з практичної точки зору маркування - це той рубіж, на якому найімовірніше “горить” саме невеликий і не дуже уважний до деталей бізнес: великий ритейл уже давно вимагає коректне маркування від своїх постачальників як стандартну умову контракту.

Підсумок: що варто зробити вже зараз

Нове регулювання косметичної продукції в Україні базується на Технічному регламенті, затвердженому постановою КМУ № 65, і фактично копіює модель Регламенту ЄС № 1223/2009. Це справді не новина 2026 року: акт ухвалено ще у 2021-му, обов’язкової чинності він набрав з 03.08.2024, а перехідний режим щодо продукції, введеної в обіг до 03.08.2026, прямо передбачений самою постановою.

Головний герой цієї реформи - відповідальна особа. Для українського виробництва це, як правило, сам виробник або призначена ним особа-резидент. Для імпорту - кожен імпортер щодо тієї продукції, яку саме він вводить в обіг. Звичайний роздрібний продавець не завжди є відповідальною особою, але завжди зобов’язаний перевіряти базові ознаки відповідності товару перед продажем, і саме тут проходить межа між “просто продав” і “взяв на себе чужий ризик”.

Великий бізнес із вибудованими ланцюгами постачання та власним комплаєнсом взагалі не відчує змін. А найбільш чутливою категорією залишаються ФОПи, малі бренди й перекупники, які звикли працювати без документів, “на довірі”. Саме для них контрольна дата 3 серпня 2026 року - це не абстрактна юридична деталь, а реальна межа, після якої звичні схеми роботи перестають бути безпечними.

Мінімальний чек-лист перед 3 серпня 2026 року:

1. перевірити, чи всі товари на складі мають документальне підтвердження дати введення в обіг (договори, накладні, акти);
2. вимагати від кожного постачальника дані про відповідальну особу та підтвердження нотифікації;
3. перевірити маркування на наявність усіх обов’язкових реквізитів українською мовою, включно зі складом за INCI;
4. якщо продукція продається під власним брендом або проходить переупакування - заздалегідь з’ясувати власні обов’язки як відповідальної особи;
5. зберігати весь документообіг не “для галочки”, а як реальний доказовий пакет на випадок перевірки.